У березні минув рік, як в Івано-Франківську функціонує перший в Україні добровольчий хірургічний шпиталь “Брасс”. У ньому військові та переселенці можуть безкоштовно отримати відповідну допомогу. Але окрім фізичних травм, медики допомагають з моральними потрясіннями.
Розповідає Інформатор.
Керівник добровольчого шпиталю Станіслав Онищук прийняв рішення відкрити госпіталь після початку повномасштабного вторгнення. До цього він проходив курси медичної підготовки в умовах війни від “Штабу оборони Прикарпаття”. Там і почав спілкуватися з військовими, здебільшого з підрозділу “Азов”. Тож коли наступило 24-го лютого — Станіслав запропонував допомагати бійцям з пораненнями та іншими травмами.
Шпиталь “Брасс” створений на основі косметологічної клініки — спільний німецько-український проєкт. Після початку повномасштабної війни, франківський підприємець зателефонував іноземним колегам та попросив дозволу переробити косметологічну клініку в медзаклад для поранених. Відтак, приміщення, інструменти та певне обладнання вже було. Була також невелика команда з лікарів і адміністраторів, які хотіли допомагати військовим. Але професійних рук медиків все ж не вистачало. Ввечері Станіслав подає оголошення на Фейсбук про пошук команди у добровольчий шпиталь, а вже наступного ранку його телефон розривається від дзвінків.
“Телефонували лікарі, хірурги, травматологи, медсестри, водії. Того дня близько 100 дзвінків записав у блокнот. Усі готові були працювати на волонтерській основі, тож за днів чотири наша команда збільшилась із семи до сорока людей. Зараз працює 25”, — згадує Станіслав.
Сьогодні шпиталь можна знайти за трьома адресами: на вулиці Січових Стрільців, 28 (там був перший офіс “Брасс”), на Січових Стрільців, 18 та в клініці в селищі Лисець Івано-Франківського району. За останньою адресою оперують та реабілітують військових. На Січових Стрільців, 18 здебільшого допомагають переселенцям: там працюють сімейний лікар, психолог, терапевт, кардіолог, дерматолог та інші.
Сімейний лікар Гусейн Махарамов жив зі своєю дружиною в Луганську, але через війну переїхав у Франківськ, після чого почав тут працювати. Каже, що щодня до клініки приходять 10-20 пацієнтів. Переважно це літні люди, багато з них мають проблеми зі серцем, тиском, хронічні захворювання. Всіх переселенців об’єднує сильний моральний біль і травма війни, але її стирати не можна, запевняє лікар. Якщо спробувати стерти моральну травму — стираються спогади про ворога.
Психологиня Мар’яна Заклінська розповідає, що в перші місяці війни переселенці зверталися до неї з питаннями більш соціального характеру. Наприклад, де можна отримати першу допомогу, знайти потрібну інформацію, зорієнтуватися в необхідних пунктах в Івано-Франківську. Зараз, рік після, запити дуже змінилися.
“Спочатку люди приходили і питали, що робити в Івано-Франківську, куди піти, за якими послугами звертатися. Це була допомога психолога як соціального працівника. Людям було страшно і їм треба було надати найголовніше у той час — базову підтримку, а також повернути себе до відчуття в безпечному просторі. Тепер запит змінився. Переселенці приходять з питаннями та труднощами адаптації. Ще один момент, з яким ми працюємо зараз, це втрати. Якщо на початках ми працювали над тим, щоб повернути людям відчуття безпеки і дати їм зрозуміти, що Франківськ — це безпечне тилове місто, то зараз ми працюємо з тим, що люди втратили своїх рідних або дізналися про втрати на війні. Це дуже складний етап”, — каже психологиня.
Мар’яна Заклінська зазначає, що наразі одним з основних аспектів її роботи є інтеграція переселенців в Івано-Франківську громаду. Робить це за допомогою різних тренінгів, проєктів тощо:
“Ми намагаємось показати, що хоч наші ментальності формувались у різних умовах, і ми всі також різні, але це нормально. У нас є одна мета — перемога і життя в незалежній Україні”.
Психологічну допомогу військовим надає Анна Галущак в госпіталі у Лисці. Анна через війну переїхала з Харкова, шукала, де можна допомогти людям. Тоді побачила оголошення від Станіслава та записалась до шпиталю. Каже, що військових зараз найбільше турбують порушення сну, нічні жахіття, порушення пам’яті та уваги, погіршення стосунків з родиною та інші емоційні моменти. Для психологічної реабілітації пацієнтів шпиталю возять у гори, ведуть в театр, кіно, організовують арт- та іпотерапію. Останнє — це метод взаємодії людини та коней. Психологиня стверджує, що військовим це дуже допомагає.
У шпиталі в Лисці атмосфера не схожа на типову лікарню. Нагадує більше великий дім, де всі одне одного знають. Там небагато ліжок, але є операційна та окремі палати. На другому поверсі двоє поранених військових виготовляли “шини” для своїх побратимів. Медики жартують, що їм організували таку арт-терапію. Але самі бійці не проти роботи, бо це допомагає згаяти час і “розробити” ушкоджені м’язи.
А це дошка зі словами вдячності пацієнтів “Брасс”.
Подяку писали і лікарю-ортопеду-травматологу Оксані Мироненко. Вона якраз мала проводити третю операцію. Пані Оксана народилася на Луганщині, потім жила в Київській області, а з початком повномасштабного вторгнення переїхала з чоловіком до Франківська. Відтоді працює у шпиталі. Каже, що спочатку думали, що буде великий попит на хірургічні втручання. Але згодом зрозуміли, що військові частіше потребують відновлення кінцівок через мінно-вибухові ушкодження, а також відновлення м’язів і сухожиль.
Тривалий час “Брасс” працював на волонтерських засадах, але коли зовсім не вистачало фінансування — почали писати гранти. Далі на шпиталь вийшли іноземні партнери, які приїжджають з гуманітарною допомогою, або щоб передати досвід своїм колегам-медикам. Керівник шпиталю Станіслав Онищук ділиться, що в планах має створення реабілітаційного центру на 60-70 ліжок. Адже, окрім лікування, військовим також потрібна реабілітація. А для цього в медзакладі треба побути більше часу.
Уся допомога в шпиталі безкоштовна, так само як і консультації для переселенців у клініці на Січових Стрільців.
Анастасія Стецькович
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
