“У 2022 році війна стала медійною“, – такою тезою розпочалася конференція для журналістів у Бучі 19 травня. Одна з панелей була присвячена темі етики й етичного висвітлення подій із поля бою.
Як говорити про злочини, які коїть наш ворог, дізнавався Інформатор.
“Вцілілі люди найбільше хочуть правди, а не перебільшення історії”, –каже Наталія Гуменюк, засновниця “Public Interest Journalism Lab”. Вона додає, що будь-яка взаємодія з людиною, яка стала свідком чи жертвою злочину, може стати травматичною, але етичні інструменти допомагають комунікувати якісно. Так, важливо точно знати, яка мета цієї розмови. Не менш важливо й уміти пояснити людині цю мету: “Етика в тому, щоби людина розуміла, нащо ти з нею говориш“.
Ще одне правило Наталії Гуменюк – не співчувати, натомість поважати гідність співрозмовника чи співрозмовниці. “Ми забуваємо про співчуття, гідності достатньо. Гідність включає в себе співчуття“, – каже вона й додає, що ніколи не ставиться до свідків чи потерпілих як до жертв, адже насправді це дуже сильні духом люди.
Подібну думку висловила й телеведуча та блогерка Яніна Соколова. Вона із командою працювала над документальним фільмом “Чисте зло”. Він розповідає про двох різних жінок, які пережили сексуальне насилля з боку окупантів. Героїням фільму, ділиться Яніна, не хотілося бути показаними як жертви. Вони хотіли лише покарання для ґвалтівників.
“Коли людина готова говорити про насилля, це деокупація тіла“, – каже Лариса Денисенко, письменниця й правозахисниця. Нашим правоохоронцям часто не вистачає вміння емпатично спілкуватися із постраждалими, адже для поліції й прокуратури людина це перша за все доказ. Тим, хто прагне дізнатися історію, щоби розповісти їх ширшій аудиторії, необхідно вміти комунікувати етично.
Проте коли йдеться про розслідування, принцип трохи інший, переконана Анна Бабінець, головна редакторка “Слідство.Інфо”. Розслідувачі говорять про факти злочинів, а не про емоції. “Я оберу злочини, які демонструють системність, а не новий відтінок жесті, бо це те, чим будуть маніпулювати в міжнародних судах, – каже Анна. – Коли це дійде до судів, ніхто не захоче засудити росію. Тому ми повинні говорити зі світом доказами і конструктивом“.
Також Наталія Гуменюк додала, що варто обережно ставитися до слова “геноцид”, як і до перебільшень на кшталт “абсолютна перемога”, адже в нас відбувається мимовільна нормалізація “менших” злочинів, як от запуски ракет, які вдало збила ППО чи які не призвели до смерті багатьох людей. “Злочин проти людяності” – достатньо поганий злочин“.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
