Українські традиції та звичаї сягають віків. Давні язичницькі вірування переплелись з християнством. Свято Івана Купала цьому приклад. Колись воно було одним із найважливіших свят. Які обряди виконували колись?
Розповідає Інформатор.
За старим стилем Купала святкували з 23 на 24 червня, у день літнього сонцестояння. Вважали, що в цей день відбувається шлюб вогню та води. В одних джерелах це Купало (символ сонця у зеніті) і Лада (дочка Дани – богині води).
Під час святкування прикрашали деревця, довкола нього водили хороводи. Купало і Ладу садили поблизу води, годували їх, співали пісень і танцювали коло них, називали нареченими. Існував і такий обряд – хлопці зрізали чорноклен, а дівчата прикрашали його квітами та стрічками. Деревце мало назву марена, гільце, купайло, купайлиця. Дівчата водили навколо нього хороводи, а хлопці розпалювали багаття.
А ще зберігся до наших днів обряд плетіння вінків. Щоправда, колись він був іншим – вродливій дівчині зав’язували очі, садили її у глибоку яму з вінками. Звідти вона подавала вінки іншим дівчатам, пишуть Мар’яна та Зоряна Лановик.
Увечері молодь збиралась на купальські оргії. Історик Михайло Грушевський називав їх “еротичні забави в широкім розумінні слова”.
Дівчата пускали вінки на воду. Один – загадували на себе, інший — на хлопця. Якщо вінки сходились докупи, то дівчині судилося бути у парі з коханим.
Був також обряд перестрибування через вогонь – він дійшов і до нас. Спершу стрибали хлопці, а потім пари. Вважалося, що купальське полум’я мало чудодійні властивості, вберігало від хвороб, злих чарів, безпліддя. У багатті спалювали образ Купала. Також відомий обряд спалення Марени – так вшановували, задобрювали вогонь.
У книзі “Українське народознавство” описаний такий обряд: “Хлопці намагаються вхопити купальське деревце, дівчата боронять його. Тоді деревце розривають на частини, ламають, вищипують гілочки. Кожен, хто вхопив гілку купальського деревця, якнайшвидше біг з нею додому. Гілки розкидали по грядках, щоб городина краще росла, а дівчата ховали під подушки, щоб суджений наснився”.
І яке ж свято Купала без пошуку цвіту папороті (ще його називали Перунів цвіт). Шукали його парами. Біля багаття залишалися охоронці, а то ще якась відьма прийде по чарівний попіл. Хто знайшов цвіт папороті, той розумітиме мову тварин і рослин, знайде зачаровані скарби. Уже з приходом християнства існувало повір’я, що квітку стереже “нечиста сила”. Бо колись наші предки вірили: набути дивовижні знання міг той, хто мав зв’язок з покійними.
У купальську ніч також були любовні ігри, які завершувалися спільним купанням під ранок. Тож секс був важливим елементом цього свята. Як пише кандидатка філологічних наук Олена Кузьмич, молодь обирала собі пару, після любощів у лісі вони вважалася подружжям.
“Подекуди існував і гуртовий шлюб. Гуртом у цю чарівну ніч можна було зачати здорових дітей. Тим більше, що народжувалися вони якраз взимку, коли не було польових робіт. Українці подекуди продовжували “спати на купно” до 20-х років ХХ століття”, – пише вона.
Хто ж такий Купало? Бог молодості, краси, шлюбу. Вважали, що саме в це свято він поєднує любов’ю серця молодих. А ще йому приносили як жертву хліб, коней, а згодом котів чи лисиць. На святі Купала запалювали колесо як символ поворотe сонця на зиму.
Під час приходу християнства свято Купала поєдналося з святом Івана Хрестителя. Звідси і назва – Івана Купала.
Джерела:
Войтович В. Українська міфологія / В. М. Войтович. Київ: Либідь, 2002. 662 с.
Кузьмич О. Правда про літнє сонцестояння: Купала, ритуальний секс та магія вогню. Блог.
Українське народознавство: Навч. посібник / С. П. Павлюк [та ін.] ; ред. С. П. Павлюк. 3. вид., випр. Київ: Знання, 2006. 568 с.
Українська усна народна творчість: підручник / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. 3-тє вид., стер. Київ: Знання-Прес, 2005. 591 c.
Фото з відкритих джерел
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
