Музей мистецтва Прикарпаття знаходиться в Колегіальному костьолі Непорочного Зачаття Діви Марії. Історія його давня, але дуже цікава: на цьому місці було і кладовище, і крипта самих Потоцьких. Постає питання: чому у святині зробили музей?
Про все по черзі розповідає Інформатор.
Що було спочатку?
Колегіата належить до найдавнішх споруд міста. Тут спочатку був дерев’яний костьол, перед яким розгорнувся цвинтар, дзвіниця і мармурова скульптура Діви Марії. Збудувати нову святиню вирішив засновник Станіслава Андрій Потоцький, щоб вона стала фамільною молильнею та криптою. Він звів храм на основі проєкту французького інженера-фортефікатора Франсуа Корасіні. Незабаром костьол отримав “підвищення” і став колегіатою, в якій проводили збори духовних осіб.
Споруда належить до рідкісного в Галичині типу хрестово-купольних базилік “героїчного класицизму” французько-італійської архітектурної школи XVII століття. Вона має просту та чітку композиційну побудову з гармонійним співвідношень простих геометричних фігур — квадрата і кола та похідних від них форм прямокутника, півкола (арки), півсфери (мурована баня), трикутників (склепіння). Це однозначно епоха Відродження в усій красі.
Колегіата мала 15 вівтарів, які зробив місцевий різьбяр, чиє ім’я загубилось у літописах. Головний вівтар це образ “Непорочного Зачаття Діви Марії”, прикрашений срібною шатою. Скульптурне оздоблення виконане було в стилі бароко.
Станіслав Потоцький вирішив зробити костьол ще кращим і привіз із Риму мощі мученика Вінцента. Їх замурували в мармурову труну, яку підтримували два ангели, а голову було вкладено до карбованого зі срібла релікварію. Після смерті Станіслава вівтар доповнили зображенням гетьмана в образі лицаря-героя.
Далі життя не тішило костьол. Його перебудовували, полум’я знищувало фрески на фасаді, а тріщини проступали з усіх боків. У 1900-тих роках почалось відновлення: поновили розписи інтер’єрів, над головним входом створили монументальну горельєфну композицію “Розп’яття” зі штучного каменю, а підлогу виклали керамічною плиткою.
Здавалося, все потрошки стає краще, але у 2000-тих роках костел почав втрачати свою красу… Певні “реставрації” спотворили відцентровану композицію споруди. Після заміни мідного покриття бані спростився необароковий малюнок люнкарн, які втратили волюти та рельєфні бордюри. Червону “татарську” дахівку замінили пресованою черепицею, а ковані з металу решітки, які були між ними, взагалі зникли назавжди.
Чим унікальний музей?
Зі слів співробітниці закладу, унікальність саме в скульптурах митця Йогана Георга Пінзеля. Його ангели вражають красою, пластичністю і певною загадковістю, проте зараз побачити їх не вийде. Адже всі скульптури сховані та законсервовані, щоб у випадку вибуху, мистецькі роботи вціліли. Так само і барельєфи на самому костьолі і певні статуї всередині.
Також у музеї є картина, яка подарована місцевим художником Василем Красьохою “Верховина”. Нині вона є центровим полотном, на якому розляглися гори, містечко і видно всю красу нашого краю.
Що можна переглянути зараз?
Містяни можуть побачити невеличку виставку картин, яка присвячується 120-тій річниці з дня народження Романа та Маргіт Сельських. Подружжя художників представляють Львівську мистецьку школу, хоча чимало знань здобули в Європі. Кожен з них творив своє мистецтво, але чимало рис в їхній творчості перетинались. Під час роботи в Парижі вони пройнялись ідеями модернізму: узагальнений малюнок, спрощеність та декоратизм. Митці приділяли особливу увагу композиції та прагнули ідеалу.
Виставка графіки “ESTAMP” Ольги Михайлів. Мисткиня працює в галузі станкової графіки і творить переважно вночі, коли є вільний час. Побачити можна 18 робіт, які були створені протягом останніх 5 років.
Виставка “Обличчя війни” Василя Красьохи. Його картини про нашу реальність: вибухи, втрати, сльози, очікування. Його фарби передають стан нашої душі, а мазки вимальовують наші втомлені очі. Василь Красьоха — сучасний митець, картини якого і захоплюють, і нагадують про наболіле.
Також у музеї можна побачити експозицію патріотичних арт-об’єктів “Біль України” та “Мозок пропаганди”. Матеріали для створення надав контрдиверсійний підрозділ “Хижак” 96-тої бригади ЗСУ із зони бойових дій.
Виставка Михайла Тимчука це остання його публічна презентація, адже, на жаль, митець помер. Проте його творчість жива. Він створив полотна в різних авторських техніках. Його картини життєрадісні та яскраві.
Чому музей відкрили саме тут?
Якщо говорити про історичний фактор “перетворення місця молитви у музей”, то сталося це типово. У 1980 році радянська влада вирішила, що Івано-Франківську дуже потрібен музей мистецтв. Ідея звучить чудово, якби не одне “але”. Музей відкрили у святині не тому що не можна було знайти іншого приміщення. Причина закладена в самій ідеології радянців. Один із принципів політики комунізму в СРСР це знищення релігії і прославляння атеїзму. Тож, створивши музей, радянці вбили двох зайців одним пострілом: і люди не кричать, бо мають мистецтво, і релігія чахне.
Окрім відвідання виставок, тут можна задонатити на допомогу українцям, які постраждали від підриву росіянами Каховської гідроелектростанції. Для цього ви купуєте сувенірну продукцію, а гроші перераховуються на допомогу.
Музей працює з 10:00 до 17:00, вихідний лише у понеділок. Знаходиться за адресою майдан Андрея Шептицького, 8. Квитки коштують по 40 гривень, але, якщо ви студент, то 20 гривень. Дітки мають заплатити лише 10 гривень.
Джерела: книга “Пам’ятки історії та культури Івано-Франківська” упорядника М.Головатий, інформація з Музею мистецтв Прикарпаття.
Анна Сірик
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
