Ольга Кукула – мама двох доньок, тренерка сексуальна освіти, громадська активістка і проектна менеджерка громадської організації Д.О.М.48.24. А ще наставниця в освітньому просторі “Невгамовні”, тьюторка громадської організації “Дівчата”. Ми поспілкувалися про те, чому дітям потрібна така освіта, хто має їх навчати, і яка роль у цьому процесі батьків.
Повідомляє Інформатор. Далі – пряма мова.
Про досвід у сфері сексуальної освіти
Моя зацікавленість сексуальної освітою почалася у 2017 році, коли я була вагітна молодшою донькою. Старшій було 5 років, і вона мене запитувала, звідки взялася вона і сестричка. За освітою я медик, тож як лікар можу пояснити. Але тоді я боялася. Мовляв, дитині 5 років, як це зробити, аби не нашкодити, не вразити. Я пішла на лекцію до однієї сексологині і зрозуміла, що сексуальна освіта – не тільки про секс чи “звідки я взявся”, а набагато більше. Це також про наше тіло, як воно працює, про кордони і безпеку, попередження сексуального насильства і небажаної підліткової вагітності, контрацепцію і культуру згоди. Я займалася самоосвітою й скуповувала багато книг з цієї теми.
У 2019 році ми створили проєкт “Дівчата творять”. Одними із перших подій у межах цього проєкту стали лекції про сексуальну освіту для батьків та молодих дівчат. Вони були успішні. У квітні 2021 року я проводила освітній тренінг для дітей від освітнього простору “Невгамовні”. Після тренінгу директорка школи поділилась зі мною спостереженням, що двоє дітей, які відмовилися від участі, стали провокувати інших. Наприклад, говорили слово “пеніс”. Діти, які були на тренінгу, не велися на провокації. Так я стала наставницею в Невгамовних.
Восени 2021 року я подалася від ГО “Дівчата” на проєкт від “Юнісеф” про гігієну “Здоров’я без сорому”. Це були уроки про менструальну гігієну. Я провела близько 90 занять для дітей від 5 до 11 класу, і це був чудовий досвід. З того часу співпрацюю з ГО “Дівчата” на постійній основі. Це всеукраїнська громадська організація, яка робить багато у сфері сексуальної освіти.
Чому дітям потрібна сексуальна освіта?
Сексуальна освіта або статеве виховання — дуже важлива річ, бо в нас зберігається табуювання цієї теми, навіть сором. З одного боку в дітей є доступ до інформації. Зазвичай дитині, яка йде в перший клас, купують телефон. У неї є доступ до інтернету, ютубу і до всього, що є там. Дитина цікавиться. Якщо батьки не говорять на тему статевого виховання з нею, їй стає ще цікавіше. Це як заборонений плід. По-третє, навіть якщо дитина не цікавиться тим, як побудоване її тіло тощо, то рано чи пізно вона стане це робити. Менструації в дівчаток можуть початися і в дев’ять років. У хлопчиків – полюції, перші захоплення і т. д. Дитині може показати порно або якусь картинку однокласник чи сусід з двору. Ми не можемо зачинити дітей й обмежити їх від усього, діти не живуть в якійсь ідеальній бульбашці. Тому для мене найкращий варіант – говорити з дітьми змалечку. Ми маємо навчити дітей про те, що безпечно, а що – ні. Це стосується і їхнього тіла.
Фото: depositphotos
Важливо навчити дітей поважати свої кордони та кордони інших. Тоді діти дуже швидко розпізнають маніпуляції чи насильство. Кілька років тому по фейсбуку “гуляли” скріни з сайту педофілів. Жахливо, бо ці люди самі себе виправдовують. Проте в тих скрінах я прочитала одну важливу річ: якщо дитина знає правильні назви своїх статевих органів, значить батьки з нею про це говорять, і таку дитину краще не чіпати. Це для мене фактор, чому з дітьми потрібно говорити про сексуальну освіту. Другий — у країнах, де є в школах статеве виховання (Німеччина, Швеція, Нідерланди та інші), кількість підліткових вагітностей і абортів менша практично вдвічі, ніж у країнах Східної Європи. Існує міф, мовляв зараз дитині розкажеш про секс, вона зразу піде ним займатися. Нічого подібного. У дітей, яких навчають сексуальній освіті, перший секс стається пізніше. А ще вони обов’язково використовують контрацептиви.
Хто має навчати дітей сексуальної освіти?
Навіть якщо в нас у програмі буде сексуальна освіта, це не убезпечить дітей від вчителів, у яких буде інакша думка. На мій погляд, непідготовлені вчителі не можуть вчити дітей. В одній із шкіл я була з проєктом “Здоров’я без сорому”. Коли я там розповідала про менструальну гігієну, вчителька з основ здоров’я сказала: “Але дівчаткам не можна користуватися тампонами”. Пауза. Кажу: “Можна”. Вона почала говорити про пошкодження дівочої пліви. Так, тампони можуть не підійти деяким дівчатам і жінкам, але це залежить більше від будови, а не від дівочої пліви (зараз коректно казати дівоча корона). Людина, не знаючи анатомії, не розуміє, чому “дівоча пліва” (правильно – дівоча корона) – це не щось, що закриває вхід у піхву, і ти тампоном щось собі пошкодиш. Більшості дівчаткам тампонами користуватися можна.
Фото: depositphotos
Повертаючись до питання, сексуальній освіті має навчати людина, яка знає не лише анатомію, фізіологію, але про культуру згоди, кордони, і як це пояснити дітям. Людина, яка не соромиться слова “вульва”, тому що діти класні провокатори. У 5 класі питали мене про сексуальну орієнтацію та чи можна завагітніти після зґвалтування.
Дітям не потрібно розказувати страшилки, наприклад, про телегонію. Вони достатньо розумні, аби зрозуміти, що їх дурять. А слід розказати реальну інформацію і відповісти на їхні питання.
Я багато часу на уроках виділяю темі культури згоди і безпеки. Щоб дитина вміла захистити свої кордони та розпізнати насильство щодо неї.
Чи мають батьки навчати дітей сексуальної освіти?
Передусім батькам це робити, бо це також є чатиною виховання. І це не прочитати раз лекцію і видихнути. З дитиною потрібно говорити змалку – простими словами і відповідно до її віку. Спочатку, коли дитині 2-3 роки, і вона досліджує своє тіло, то слід знайомити її з назвами статевих органів. Ви ж не соромитися казати слова “рука”, “вухо”, то чому ви соромитеся сказати “пеніс”чи “вульва”? Одне з перших правил сексуальної освіти – називати статеві органи правильно. Відома історія про канадську дівчинку. У її сім’ї вульву називали печеньком. Дівчинка терпіла насильство від вітчима. Одного разу вона у школі сказала: ”Вітчим облизує моє печенько, чи це нормально?”. Вчителька їй відповіла: ”Звісно, ти хороша дівчинка і повинна ділитися”. Інший приклад. Дівчинку забрали з родини, де відбувалося сексуальне насильство. Вона говорила, що тато дає їй чупа-чупс кожного вечора… У цих жахливих історіях насильство над дітьми можна було б зупинити набагато швидше, якби діти знали правильні назви статевих органів.
Також дітей слід вчити гігієни. Наприклад, що статеві органи потрібно мити протічною водою без мила, щоб не викликати подразнення, мати свій окремий рушник.
Фото: depositphotos
Згодом – про кордони. Чим менші діти, тим тісніший у них контакт зі своїм тілом. Коли дитина чогось не хоче, давайте їй при можливості вибір цього не робити. Наприклад, дитина не хоче цілувати бабусю, яку бачить раз чи два у рік. Не заставляйте її і вчіть, що її тіло належить тільки їй. Дайте їй обрати, що вдягнути в садок. Так, це може зайняти більше часу, але це вчить дитину, що ви поважаєте й цінуєте її вибори, що вона особистість.
Правило трусиків, а пізніше, купальника каже, що твоїх статевих органів ніхто не повинен торкатися, і ніхто не може просити тебе торкатись їхніх статевих органів, показувати фото чи відео зі статевими органами. Також сформуйте з дитиною список близьких людей, до яких можна звернутись за допомогою і яким вона довіряє. Одна людина повинна бути не з сім’ї (хресна, тітка).
У дитинстві нас вчили бути хорошими і ввічливими, але не вчили, як захиститися. А останньому ми повинні вчити дітей.
До теми: Поговоримо про секс. Або ні. Чи потрібна сексуальна освіта в школі | опитування.
Розмовляла Софія Сіренко
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
