24 серпня на екранах кінотеатрів можна буде переглянути український фільм із найбільшим бюджетом за останній час, на створення якого пішло 5 років — “Довбуш” від Олеся Саніна.
Інформатор відвідав допрем’єрний показ і ділиться враженнями (без спойлерів).
108 знімальних днів, 50 локацій і бюджет у 120 мільйонів гривень — лише частина цифр, якими описується, за словами творців, наймасштабніший український фільм.
Візуальна частина фільму справді є однією із найкращих його складових. Кадри хочеться роздивлятися до деталей — як локації, так і костюми персонажів, відтворені за референсами початку XVIII століття й із консультаціями фахівців. Особливо вражає одяг княгині Яблуновської (Агата Бузек) й інших персонажів із польської шляхти — помітно, що художники-костюмери врахували чимало джерел під час їхнього створення. Ще один знаковий образ — весільна сукня Марічки (Дар’я Плахтій), яку (як і костюми для героїні Агати Бузек) вишивали вручну.
Актори стрічки також цілком на своєму місці — тут, зокрема, варто відзначити Сергія Стрельникова в ролі Олекси Довбуша й Олексія Гнатковського в ролі його Івана Довбуша. Сергій та Олексій чудово втілюють дуальність братів, хоча Олексій час від часу краде чи не кожну сцену, в якій з’являється — зокрема й через передачу мовлення свого героя, але про мовлення буде трішечки пізніше. Щодо братів — чого варта лише сцена на обійсті… але це вже спойлери, тож переходимо до наступного пункту.
Динаміка фільму подекуди нерівномірна, є кілька затягнутих сцен. Є моменти флешбеків, які додають оповіді нелінійності, проте вони не роблять картину незрозумілою. Також декілька моментів із легенд про Довбуша, зокрема “його в дитинстві вдарила блискавка” — іноді враження, що вони в сюжеті є, як кажуть, аби були. Тобто безпосередньо на сюжет це впливає вельми посередньо, але інший легендарний момент із барткою вписаний в історію значно зв’язніше (а ще на прикладі цих вкраплень гарно показано, як розповзаються чутки й створюються ці самі народні перекази).
Історичність картини — її сеттінг і не більше. Це випадок, коли в словосполученні “історичний епос” ключовим є саме слово “епос”. Це така собі канонічна історія героя, а не історична хроніка, байопік чи, тим паче, документальне кіно. Ймовіріно, коректніше буде назвати її “героїчним епосом у декораціях епохи”, хоча варто знову ж віддати належне візуальному департаменту — епоху передано пречудово. До “героїчного епосу” — врахуйте, що на екрані буде весь набір епічного кіногероя: це й батальні сцени, де противники чемно нападають по одному, й мудрі репліки в потрібний момент, і стрільба по-македонськи з кремнієвих пістолів.
Насамкінець — мовлення героїв. Так, персонажі-гуцули не говорять виключно гуцульським діалектом. Режисер пояснює це бажанням зробити картину зрозумілою для широкого кола глядачів і це цілком виправдано. Проте є момент, характерний для епосу по-українськи: позитивний герой мусить говорити виключно чистою літературною мовою, причому сучасного зразка. Й тут цей “мовний розподіл” дуже помітний у моменти з епічними монологами чи діалогами, де головний (умовно позитивний) герой опонує іншому, з радше сірою мораллю.
Так, під час сварки з братом Олекса чомусь витяг за кадром “Український правопис” 2019 року випуску й почав говорити максимально фільтрованою мовою — на противагу до Івана, який продовжив розмову, перемежовану властивим діалектом. У самій картині цей момент виглядає таким, який трохи рве контекст епохи й логіки оповіді, адже у моменти “повсякдення” Олекса також має нотки діалекту в мовленні й ось ці переходи на сучасний літературний стандарт у моменти “епічного героя”, на жаль, укріплюють кіностандарт “усе виключно хороше й справедливе — виключно літературною мовою” (із декількома винятками в стрічках українського виробництва).
Варто вам дивитися “Довбуша” чи ні — вирішувати безпосередньо вам. Проте на нашу думку візуал і переважно вдалий каст переважають клішовані моменти, так чи інакше властиві для кіноепосів.
Юлія Равлюк
Читайте також: “Гідність або забуття”: у Франківську показали історичний блокбастер “Довбуш”
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
