У Франківську відкрили меморіальні дошки двом полеглим героям

Артем Барабаш

1 рік ago

Сьогодні, 5 жовтня, в Івано-Франківську на фасаді ліцею №3 відкрили пам’ятні дошки полеглим бійцям – молодшому сержанту, навіднику 63-ої ОМБР Павлу Брикіну та стрільцю 102-ої Обр ТРО ім. полковника Дмитра Вітовського 78-го батальйону 3-ої роти 2-го взводу Вʼячеславу Тушному.

Інформатор відвідав подію та ділиться деталями.

На відкриття та посвячення дошок прийшли рідні загиблого воїна, побратими, вчителі, представники влади та місцеві жителі. Вшанування розпочали спогадами про життєвий шлях героїв, хвилиною мовчання та молебнем.

Після чину освячення анотаційних дощок отець Зіновій провів проповідь та вшанував пам’ять героїв

«Сьогодні, ми освятили пам’ятні дошки в пам’ять Павла і В’ячеслава. Вони навчалися у цьому закладі. Наше з вами завдання ніколи – їх не забути. Я хочу подякувати насамперед батькам, особливо матері В’ячеслава, вона мала єдиного сина і втратила, ми розділяємо ваш біль. Також дякую дружині Павла, яка сьогодні виховує п’ятьох дітей, щоб ви також не втрачали надії, щоб Господь вас благословив і підтримував. Всі люди, які є біля вас, ніколи не забудуть. А Господь обдарує тою вічністю наших воїнів, яких ми сьогодні вшановуємо”.

Дружина Павла Брикіна Оксана подякувала за пам’ять та вшанування чоловіка.

«Я дуже вдячна цьому ліцею, вам всім, що ви не забули мого чоловіка. Я дякую всім! Він був моя опора, для дітей він був дуже хорошим батьком, хорошим другом. Я вам всім дуже вдячна», – сказала Оксана Брикіна.

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків теж взяв участь в офіційному відкритті

«В рамках програми, Івано-Франківськ – місто героїв, ми вшановуємо пам’ять анотаційними дошками, меморіальними дошками та не тільки, заходами, фільмами про наших героїв. Прийміть цей низький уклін, подяку від Франківської громади, рідним захисників. І хочу подякувати всім воїнам, всім захисникам за наш захист. Дякую вам», – Сказав очільник міста Руслан Марцінків.

Завершили вшанування декламацією авторського вірша про героїв, ученицею 11 класу Ангеліною Ільків.

Що відомо про полеглих бійців

Брикін Павло Іванович народився 6 липня 1981 року. Коли йому було 4 роки, разом з батьками переїхав в м. Івано-Франківськ,

Навчався в школі №3. В 1996 році вступив до вищого професійного училища №21. В 1999 році йому присвоїли кваліфікацію коваля ручного кування 3-го розряду та електрогазозварника 3-го розряду. Після навчання Павло проходив практику за своєю спеціальністю.

В 2002 році Павло одружився. В 2004 році у сім’ї Павла та Оксани народилася старша донька Ангеліна, а потім ще сини Павло, Іван, Богдан та найменша донечка Анна.

Роки до служби Павло працював за спеціальністю. У 2015 році розпочав свою службу у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді 4 окремому мотопіхотному батальйоні «Закарпаття». Павло мав звання молодшого сержанта. Був навідником кулеметного відділення протитанково-кулеметного взводу мотопіхотної роти.

Під час служби Павла було нагороджено медаллю «учасник АТО» та медаллю за участь в антитерористичній операції. Роки служби з 2015 до 2020. Після того Павло успішно завершив курс базової піхотної підготовки, який проходив на гірському військовому полігоні в/ч А 1556. Після закінчення контракту звільнився та з 2021 року до початку повномасштабного вторгнення працював старшим зварювальником в організації «БПРАЙМ».

28 лютого 2022 року Павла мобілізували на службу до військової частини А/0212 (63 ОМБР). Загинув 6 серпня 2022 року в Миколаївській області с. Благодатне.

Павло був дуже хорошим чоловіком для дружини та люблячим батьком дітей. Мужній, хоробрий, відважний чоловік приклад для багатьох людей. Життєрадісна та усміхнена людина. Хоч мав 5 дітей, але пішов на війну з переконанням: «Хто, як не я, захистить мою сім’ю!».

Тушний В’ячеслав Віталійович народився 1 березня 1991 року в Івано-Франківську. У 1998 році пішов в перший клас Івано-Франківської ЗОШ №3. Опісля вступив до коледжу електронних приладів. Працював у комп’ютерному залі. У 2010-2011 проходив військову службу на посаді стрільця внутрішніх військ в Одеській області. Службу виконував чатовим у внутрішній варті. Був прикладом для службовців особового складу у виконанні військового обов’язку.

Після армії працював барменом. В’ячеслав був творчою людиною, писав вірші й музику. Мав багато друзів і завжди був душею компанії. Любив життя, природу та тварин, особливо свою собаку Барту. 3 2014 року В’ячеслав пішов служити в АТО.

24 лютого 2022 року в життя мирних українців увірвалася війна, розпочата росією. В’ячеслав у перший день війни зробив свідомий, добровільний вибір – стати на захист України у складі 102 O TPO імені полковника Дмитра Вітовського 78 батальйону 3 роти 2 взводу.

6 Липня 2022 під час виконання бойового завдання на околицях міста Гуляйполе Запорізької області отримав травми несумісні з життям.

18 липня В’ячеслав відійшов у засвіти. Мама втратила єдиного сина. Стрілець Тушний В’ячеслав Віталійович зробив для України все, що міг, віддав найцінніше – своє життя за рідну землю.

Вічна пам’ять і слава Героям!