Війна змусила багатьох людей повністю змінити сферу діяльності не винятком став Ярослав Богак – судинний лікар-хірург, який майже два роки рятує наших захисників на Сході України. Історію Ярослава читайте у матеріалі.
Повідомляє Інформатор, покликаючись на Івано-Франківську обласну клінічну лікарню
До повномасштабного вторгнення Ярослав Богак працював у відділенні судинної хірургії Івано-Франківської ОКЛ, але в березні 2022-го пішов добровільно в армію. Нині служить військовим хірургом у Краматорську, отримав звання старшого лейтенанта.
Як ділиться Ярослав в нього стало менше судинної роботи, адже останнім часом доукомплектувалися госпіталі в Слов’янську, Дружківці, Покровську.
Зараз Ярослав Богак працює на стабілізаційному пункті, там він разом з іншими побратимами-медиками надає першу медичну кваліфіковану допомогу, а потім відправляють наших захисників їх в госпіталі. Час від часу Ярослав особисто їздить на такі чергування – заміняє інших лікарів.
Зі слів медика Краматорськ стали трошки менше “утюжити”, і місто віджило. Там відкрилися нові піцерії, магазини, стало більше людей і машин. Навіть вуличне освітлення вмикають до 9-ї години вечора. Буквально за останніх 4-6 місяців так все змінилося.
“До нас в лікарню вже не привозять скопом купу поранених. Медичне сортування йде більш грамотно, налагоджено. Важчих пацієнтів відправляють у військові госпіталі, легших до нас віддають. Тобто всі кінцівки ми робимо. Деколи артерії нам віддають, деколи їхні судинні хірурги справляються” – ділиться хірург.
Ярослав Богак каже, що на війні стаєш універсальним чоловіком, каже що став професійним дроворубом, навчився розбиратися в машинах, шинах, адже доводилось їх самотужки ремонтувати. Коли немає “лікарської роботи” то Ярослав читає книги. Особливо подобаються військові романи.
Нещодавно Ярослав прочитав історичний роман Юрія Сороки “Іван Богун” у двох томах. Зараз читає Кокотюху, прочитав “Червоний”. Військовий медик каже, що читання книг допомагає трохи розслабитися. Дискомфорту надають лише миші, яких останнім часом розвелось дуже багато.
“Стільки мишей в житті не бачив ніколи, скільки тут побачив. Щоб по мені бігали миші, по голові, такого не було ще ніде” -додає військовий.
Від початку війни вдома Ярослав був лише три місяці – наступного разу напевно не скоро приїде до рідного дому. Чоловік каже, що не можливо довго бути вдома бо є певний обов’язок, який зобов’язує туди повернутися.
“Ти приїжджаєш додому, а тебе тягне на війну, бо в тебе є відчуття невиконаного обов’язку. Є відчуття братерства – побратими тебе чекають. Кожна пара рук тут, на фронті, важлива, кожна голова”, – пояснює Ярослав Богак.
Військовий каже, що Франківськ змінився, побільшало дорогих авто, багато людей живуть гламурним безтурботним життям. Каже, що зараз на людей у формі дивляться трошки з скоса.
“Хочу, щоб поважали військових. Тому що ці люди зараз тримають країну. Не депутати, не політики, не мер наш зі своєю бруківкою”, – наголошує лікар.
Він спеціально ходив у формі під час відпустки, щоб популяризувати військових.
Чоловік зізнається, що рідні просять його повернутися до дому, але він не може зараз піти, адже по-перше каже, що зараз немає на це законних підстав і вигадувати щось подібне не хоче. Питання принципу. По-друге Ярослав додає, що на війну пішов добровільно й покинути все зараз не може.
Ярослав переконаний, що за свою країну треба боротися. Впевнений, що для цього є два шляхи: або працювати для ЗСУ, або працювати в ЗСУ.
Додає, що відсидітись вдома не вийде, адже якщо всі будуть відсиджуватися вдома то у у Франківську буде те ж саме, що було в Бучі та Ірпені.
“У нас є два варіанти: або вижити в цій війні і здобути перемогу чи якусь стабільність, або загинути”, – каже чоловік.
2023 рік Ярослав Богак вважає позитивним, адже якби там не було, ми вистояли. Ми стоїмо, боремося, незважаючи ні на що. На цей рік загадав бажання – перемогти та щоб наше суспільство стало зрілим, громадянським почало контролювати владу і вимагати від влади допомоги. Він вірить, що “у нас точно буде перемога”.
“Мені здається, ця війна дуже багато чого змінить, і ми ніколи вже не станемо такими, якими були раніше. Ніколи! Ця війна – це точка неповернення. Ми зобов’язані побудувати громадянське суспільство, сильну економіку… Тому що москалі не дадуть нам спокою”, – резюмує лікар.
До теми: Шлях після поранення – це шлях маленьких кроків. Історія бійця з Франківська
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
