Криворівня село Верховинського району Івано-Франківської області на Гуцульщині. Перша згадка про село датується 1654 роком. Та скоріше за все, запис було зроблено, коли село давно успішно процвітало. Як виглядало село у давнину дивіться у нашій добірці ретро-фото.
Повідомляє Інформатор
З початку XX століття це гуцульське село, розташоване на обох берегах р. Чорний Черемош, стало чи не найпопулярнішим місцем відпочинку української інтелігенції, своєрідною “Меккою”, куди їхали інтелектуали з усіх куточків Галичини й навіть Наддніпрянщини.
Криворівнею надихалися генії українського мистецтва. Місце паломництва Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Івана Франка, Василя Стефаника, Гната Хоткевича, Володимира Гнатюка, Леся Курбаса. Не пожаліла витратити купу часу на дорогу дружина А. П. Чехова – відома актриса Ольга Кніппер.
Село було настільки популярним, що тут побудував свою віллу перший президент України – відомий історик та політичний діяч Михайло Грушевський.
Саме тому свого часу Криворівня була названа відомим українським дослідником та етнографом В. Гнатюком “українськими Афінами”. Від нього і поширилася ця мода на відпочинок в горах.
Першими відвідувачами Криворівні були подружжя Гнатюків і Франків. Так у 1899 році сім’ї відпочивали у с. Москалівка поблизу Косова.
Якось Ольга Франко і Олена Гнатюк, на ринку в Косові зустріли Марію Волянську (Бурачинську), дружину пароха з Криворівні о. Олекси Волянського, яка запросила їх у гості. Львівські пані радо пристали на пропозицію і вже через кілька днів гостювали в домі Волянських.
Краса місцевих пейзажів настільки зачарувала Ольгу Франко й Олену Гнатюк, що відтоді вони вирішили влітку відпочивати у Криворівні. Тому вже в липні 1900 року Гнатюки та Ольга Франко з дітьми приїхали туди на ферії (канікули). Перші поселилися в будинку дяка Михайла Мосейчука, а другі – в хаті селянина Проця Мітчука.
У Криворівні канікули тривали все літо — від червня до вересня. Відпочинок у селі на той час був доволі різноманітним і насиченим – “літники” приймали сонячні та повітряні ванни, купались у річці, прогулювались довколишніми місцевостями, ходили в гори і на полонини, оглядали місцеві краєвиди, збирали ягоди і гриби, дехто вивчав карпатську флору й фауну, також ловили рибу, якої вдосталь було у водах Чорного Черемоша.
В 1901 році в Криворівню вперше приїхав Іван Франко. Після чого його родина відпочивала у Криворівні майже щоліта аж до початку Першої світової війни (за винятком 1905 і 1908 років).
З 1906 року Іван Франко винаймав помешкання на лівому березі р. Чорний Черемош у різьбяра Василя Якібʼюка.
У Криворівні Франко майже щоранку вибирався по гриби. Завжди щось та знаходив, хоча господарі його трофеям дивувалися: у Карпатах грибами вважають лише білі, все інше не збирають. По обіді надиктовував твори – сам писати вже не міг. Тексти переносили на папір сини Андрій та Петро або золочівський учитель Роман Завадович. Іноді вибирався на закупи у Жаб’є – долав 6 кілометрів пішки.
Як пише “Локальна історія” господарі, які приймали в себе літників, були зобов’язані протягом доби зареєструвати туристів в місцевих органах влади. Інакше штраф – 10 крон.
Року 1908 у Криворівні літував подільський історик і громадський діяч Василь Доманицький, і потім описав свої враження у київській газеті “Рада”. Він чудувався і велетенській кількості дерев’яних капличок із вирізьбленими фігурками Ісуса та святих. І довжелезним службам у церкві та зрозумілим казанням простою мовою.
І широким опасанням навколо гуцульських храмів, під якими можна було перечекати дощ – хоча кожен гуцул мав червоний “осібний парасоль” (що теж видавалося дивовижею). І гуцулкам, які їхали верхи, одночасно курячи люльку та плетучи вовну на кужелі. І гуцулам, які дали обітницю не пиячити. Дивували велетенські села й маленькі поля біля них.
Криворівня важко пережила Першу світову. Заграва великої війни кілька місяців палала десь поряд, оминаючи село. Його плутаними вуличками хвилями котилася паніка: “Москалі йдуть!” Почувши це, горяни хапали найдорожче зі свого небагатого скарбу і на короткий час перебиралися “у верхи”. Дев’ять разів такі хвилі приносили фальшиві новини. Але 7 грудня 1914 року під Криворівнею відбувся перший бій.
Наступного дня російські війська зайшли в село – щоб пробути там вісім довгих тижнів. Під час взяття Криворівні росіяни вбили 16-річну дівчину та поранили одну жінку. Ще одна гуцулка стала жертвою невдовзі: йшла на закупи в Жаб’є та невчасно перестріла казацький патруль.
Понад тисяча ворожих солдатів квартирувала в гуцульських ґраждах. Селяни змушені були їх ще й годувати: військове керівництво організовано постачало лише хліб, цукор, чай, пшоно та тютюн. Більшість ґазд змирилися з такою ситуацією.
Та були ті, хто йшов до офіцерів та просив відшкодування за відібрані худобу та сіно. Декому навіть вдавалося отримати компенсацію. Переважно за корову вартістю 260 австрійських крон давали 25 рублів, а за сіно на 70 крон – 5 рублів. Жодних новин із метрополій гуцули не чули: пошта не працювала.
Нині Криворівня є найтуристичнішим селом Верховинського району, яке щороку відвідує близько мільйона туристів. Не обходиться й без зіркових гостей. Так у 2023 році відомий мандрівник Дмитро Комаров у 7 випуску нового сезону “Світ навиворіт про Україну “розповів про стародавні обряди на Святий вечір та Різдво:
На головному фото — Криворівня, краєвиди села. Фото першої половини ХХ ст. З фондів Національного цифрового архіву, Республіка Польща. Колекція з фотоархіву Генріка Поддебського.
До теми: Як виглядало селище Ворохта у давнину: добірка ретро-фотографій
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87