До річниці смерті кінорежисера згадаємо його культовий фільм «Тіні забутих предків» та дізнаємось, чому саме Гуцульщина полонила серце митця.
Інформатор пройшовся гірськими стежками митця та запрошує вас у надихаючу фотомандрівку.
Верхівки вікових гір обпікалися літнім сонцем. Гірські вулички стишились післяобіднім спокоєм. Обпершись на хиткий пліт хтось зщулений від сонця вигукнув: “Єк, дужі?”, а хтось обриваючи кислючу порічку відповів: “Йо”.
Задовго до фільмування “Тіні забутих предків” Сергій Параджанов поїде у серце Гуцульщини — Верховину аби знайомитись з місцевими звичаями та збирати матеріал для майбутньої стрічки.
Кінорежисер переживав, що його минулі 7 фільмів не мали особливого успіху та не розкрили світові його талант. Унікальна можливість з’явилась, коли керівництво кіностудії готувалось до ювілею Михайла Коцюбинського та запропонувало Параджанову екранізувати повість українського класика.
Під час роботи над фільмом режисер доскіпливо прагнув знайти своє. Творче піднесення нерідко змінювалось сварками з кінооператором Юрієм Іллєнком — сутичками до шалу під час яких у гірські потоки летіла відзнята плівка.
Параджанов підозрював, що стоїть на порозі великого кінодебюту — не тільки як режисера, але і як особистості.
Цікавим аспектом кінематографічної мови режисера стала пристрасть до красивих предметів та вміння відкривати їхній глибинний сенс.
Картини та образи у хаті Сирюків, де жив Сергій Параджанов
Усі предмети та вбрання для стрічки «Тіні забутих предків» були позичені або куплені у гуцулів. Кінорежисер розумів, що у речах прихована історія народу, досвід, прагнення – тіні його пращурів.
Сергій Параджанов зізнавався: «Гуцульська культура несе у собі щось таке, що заворожує і вражає. Я був закоханий у Гуцульщину ще перед тим як замешкав в Україні».
Будинок в якому жив Сергій Параджанов під час створення стрічки «Тіні забутих предків»
У фільмі грали не лише професійні актори, але й звичайні місцеві жителі. Проте, не за сценарієм, їх просили у кадрі жити: буденно та автентично.
Так Сергій Параджанов зробив екранне відкриття цілого краю — заходу України, його традицій, звичаїв, гірської землі.
Чим поплатився Сергій Параджанов за «Тіні забутих предків»
1964 рік. «Тіні забутих предків» викликають тріумф та міжнародний резонанс: 39 міжнародних нагород у 21 країні. Стрічка відкриває новий напрям у вітчизняному кіно, нові можливості кінематографічної мови.
Проте, через рік прем’єра фільму в Києві обірве кар’єру Сергія Параджанова.
У 1965 році в кінотеатрі «Україна» під час показу кінострічки здійнявся протест проти арештів української інтелігенції. Ця подія увійде в історію як перша публічна акція проти політики влади в СРСР.
На момент прем’єри «Тіней…» у КДБ вже назбирався стос доносів на митця. Зокрема через «листування з іноземцями з капіталістичних країн» та заяв Параджанова про утиски свободи в мистецькій діяльності. Акція протесту на показі фільму кінорежисера стало останньою краплею в його справі.
Сергію Параджанову заборонили знімати в Україні, відкинули сценарії інших фільмів. Надалі його чекатиме арешт, суд та ув’язнення.
Гірська стежка Сергія Параджанова
У серпні 1965 року, до київської прем’єри, Параджанов привіз «Тіні забутих предків» до Верховини. На кіновечір зійшлося багато місцевих жителів. Гуцули щиро сприймали кінорежисера за свого.
Асимілюватися Сергію Параджанову допомогло життя серед тутешніх, у хаті Василя і Явдохи Сирюків.
Вид з двору Сирюків, де жив кінорежисер
Одразу з двору хати видніються гори. Трохи далі стежка веде у глиб густих та темних верховинних лісів. Трішки ясніше стає на зелених царинках, які смереки обступають колом.
А якщо піти в іншу сторону, то після гірської річки відкривається широка крута дорога вгору до верховинних просторів.
Корова п’є з лісового джерельця, недалеко від хати Сирюків
Через відкрите вікно хати, сидячи за столом, можна побачити лише пагорб, оброслий густою муравою. Спокійно. Натхненно. Автентично. Тут жив та творив Сергій Параджанов з 1963 по 1965 років.
Для обкладинки було взято фото Юрія Мечитова.
Читати також: Як волиняни святкували Спаса сторіччя тому | ФОТО
Марина Валова
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
