Днями в Івано-Франківську бійці полку “Азов” організували справжній військовий вишкіл для цивільних. Дводенна кріпатура, синці, незабутні емоції та необхідні для виживання знання стали винагородою для всіх, хто відважився взяти участь.
Як все відбувалося читайте в матеріалі-досвіді журналістки Інформатора.
Заповнення заяви на участь та пошуки каримата
На анонс майбутнього вишколу віз “Азову” журналістка Інформатора натрапила у Фейсбук випадково. Заклик приходити на тренування від професійних бійців 12-ї бригади спецпризначенців “Азов” НГУ проігнорувати було просто неможливо, тож рішення було прийнято миттєво.
Джерело фото: медійна служба Азову
Досвід вишколів, описаний колегами журналістами свідчить, що це справді крута можливість отримати практичні знання і навички, які можуть врятувати життя. Та читати про досвід — це одна справа, а отримати його на практиці — зовсім інша.
Далі пряма мова журналістки:
“Через два дні після заповнення заявки до мене зателефонували. Я тоді була на виставці картин й не одразу зрозуміла хто і з якою метою до мене телефонує. Ще й представляються рекрутерами “Азову” (очі на чоло). Я питаю хто?: “Організатори вишколу від “Азову” ви заповнювали заявку. Хочемо спитати чи підтверджуєте участь у вишколі. Одразу видихнула. Після цього мене долали до чату в телеграмі, де окрім мене були ще 40 + людей”.
На вишкіл потрібно було взяти з собою:
- Воду, яку можна було донабрати;
- Каремат;
- Кепку/панаму;
- Одяг з довгим рукавом;
- Зручне взуття;
- Перекус мінімальний (обід організували). Обід був ситний. Опісля вишколу один з учасників вишколу поділився, що було все супер і його вдома так не годували як тут;
- Власне військове спорядження (якщо є).
Зазначимо, що вишкіл відбувався 11 липня, себто в період шаленої спеки, що додавало йому реалістичної важкості.
За кілька миль замайорів стяг “Азову”. Христина спочатку зайшла в браму, а потім підійшла в намет для реєстрації, в якому на учасників вже очікували інструктори та організатори вишколу.
Початок вишколу і стерта підошва кросівок
З 10 до 10:30 відбувалася реєстрація учасників. Донати на ЗСУ без них ніяк. Без них за словами організаторів не проходять жодні тренування.
До слова зараз воїнам Азову потрібні РЕБи, тож якщо ви дочитали до цього місця — саме час долучитись до збору.
З 10:30 до 10:55 було шикування та фізо. Останнє обійшлося нашій журналістці дводенною кріпатурою та стертою підошвою на кросівках.
Джерело фото: медійна служба Азову
Учасники вишколу ділилися, що 25 хвилин розминки здавалися двома годинами інтенсивного фізичного навантаження.
Казали, що перші 5 хвилин все давалося максимально легко. Стрибок раз, стрибок два. Адреналін зашкалював. Присіли, встали. Планка і перше тремтіння тіла, підкошування рук, 10-річна травма руки, яка нагадала про себе одній з учасниць з перших секунд.
Біль в спині, ногах. Піт та крики інших учасників про те, що важко. Але навіть після таких “пекельних мук”, які, на перший погляд, здавалися нестерпними — ніхто не впав.
Не здався, не відмовився від розминки. Всі учасники завершили розминку зі словами: “Слава Україні! Героям слава! Мотивація Азов”. Всі ці вправи повторювали тричі.
Хай як би важко фізично не було, але редакційне завдання треба виконувати. Тому поки інші учасники передихали наша журналістка питала їх про відчуття та мотивацію участі.
“Я дотичний до групи одного з навчальних центрів нашого міста, працюю помічником інструктора. Тому мені потрібні вишколи. Вирішив взяти участь, бо мені дуже цікаво побачити як легендарні азовці проводять навчання. Помітив, що деякі процеси в них відбуваються по-іншому. Для мене це новий досвід. Я не вперше долучаюсь до подібних вишколів”, – каже Євген.
Своїми відчуттями та досвідом з Інформатором поділився Мирон. Він активний учасник різних вишколів. Цього разу стояти осторонь не міг, адже переконаний, що щоразу вдається вдосконалюватися та здобувати нові цінні знання, які сьогодні потрібні.
Чоловік каже, що фізична розминка для нього була корисною, хоча далась нелегко. Але допомогла зрозуміти реальний фізичний стан. Крім цього Мирон вважає, що такий вишкіл може для декого стати поштовхом повернутися до заняття спортом, або ж допоможе зрозуміти свої можливості.
Джерело фото: медійна служба Азову
“Вважаю це найбільш необхідним з того, що може робити кожен свідомий громадянин України, звичайно за можливості. Хтось може безпосередньо стояти на захисті Батьківщини зі зброєю, хтось може вчитися цього в безпечних умовах. Бо так чи інакше вміння володіти зброєю, знання з медицини знадобляться всім українцям. Чим більше ми будемо підготовлені, тим легше боротися з ворогом”.
Попри те, що на вишколі переважали чоловіки, жінки від них не відставали і показували не менш гідні результати, як з тактики ведення бою, так і з медицини.
Однією з тих, хто не поступався чоловікам була Юлія. Дівчина розповіла, що вперше брала участь в подібному вишколі, але їй сподобалося та й самі тренування далися на диво легко. Дівчина вміло розбирала та збирала автомат, накладала турнікет. Найважче було втримати автомат в руках. Жартувала, що треба руки підкачати.
“Я вирішила долучитися, тому, що війна триває не два роки, а одинадцять. Нам всім давно пора вміти захищати себе. Ми маємо розуміти, що наше життя залежить тільки від нас, тому за потреби зобов’язані стати на захист Батьківщини”, – ділиться Юлія.
Також дівчина твердить, що рано чи пізно війна торкнеться кожного і в той момент знадобляться знання військової справи.
Після розминки учасникам розповіли історію створення бригади “Азов”. Лекція тривала 1,5 год і стала корисним релаксом після фізо. Всі дуже уважно слухали, ніхто не перебивав, лише задавали сотню питань про мужнє протистояння бійців полку “Азов” з ворогом.
Історія бригади насправді дуже велика і заслуговує на окрему статтю. Тому за цим посиланням можна почитати її від початку і до кінця.
Заняття з тактичної підготовки та тактичної медицини
Учасників поділили на дві групи. Поки перша група відпрацьовувала заняття з тактики ведення бою, друга вчилася накладати турнікет та надавати домедичну допомогу, потім навпаки.
Заняття з тактики ведення бою, це спектр емоцій та розуміння, що протистояти ворогу не так легко. Потрібна правильна стійка, поводження зі зброєю, орієнтування та глибокий аналіз навколишньої ситуації.
Їх проводив досвідчений інструктор на позивний “Коуч”.
Тривали вони близько 2 годин та давались важко. Хоча зброя була навчальною, в рази менше бойової.
Далі досвід журналістки Інформатора:
“Ми не стріляли, але вчилися правильно тримати зброю стоячи, напівприсід та лежачи. Знімати запобіжник та оцінювати ситуацію. Спочатку геть не виходило, але розчарування не було, навпаки, був азарт! На щастя поряд був керівник ГО “Центурія” в Івано-Франківську Коноха, тож було за ким спостерігати і повторювати правильно. “Коуч” піджартовував, що я напевно стріляю з лука, бо в такій стійці стою. На що я відповіла.. “нєє.. я стрілаля з рогатки, там багато знань не треба”.
За десятим, а може й п’ятнадцятим разом учасники зрозуміли суть ведення бою і як одна команда рухалися в такт. Аж вираз обличчя Коуча змінився.
Далі групи помінялися місцями. Одні пішли на заняття з такмеду, які проводив Мінор – бойовий медик бригади та Марія інструктор з цивільної медицини.
Перед заняттями всі учасники вишколу мали пройти пес-контроль від собаки Марії.
Інструктори навчали основам тактичної медицини, розповіли про, те як зупинити масивну кровотечу за допомогою турнікету та тампонування. Також Мінор поділився історіями порятунку побратимів.
Опісля лекції група узялася до практики. Накладали турнікет один одному та собі.
Так, накласти собі турнікет цілком і повністю реально.Перевірено Інформатором, щоправда, треба докласти багато зусиль, особливо якщо накладаєш його однією рукою.
Правильно накладений турнікет = врятоване життя!
Закінчився вишкіл о 17:30. Всі учасники пошикувалися та зі словами: “Слава Україні! Героям Слава!” та розійшлися.
Додому наша журналістка поверталася пішки. Втомлена фізично, але задоволена морально. Каже, що прийшла до дому і одразу заснула.
Наступні два дні в неї була сильна тримала кріпатура через, яка трохи впливала на офісну роботу.
Здобутий досвід ще довго відгукувався болем в м’язах і сприяв міцному сну. Тож, якщо у вас безсоння — рекомендуємо.
Інформатор вдячний всім військовим за боротьбу в будь-яких погодних умовах і закликає всіх хто в безпеці донатити, бо ми маємо робити все аби їм було хоч трішки легше.
Христина П’ятнюк
Читайте також: В Івано-Франківську турніром з “ножового бою” вшанували полеглих воїнів
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
