Чи варто соромитись жіночого животика, підлаштовувати тренування під фази циклу та яка ідеальна формула здоров’я – знає сертифікований ADHOйога інструкторки Ірина Димид.
Пише Інформатор.
Ірина потягнулась та сіла у зручну позу на підлозі залу: «Усе життя в школі була звільнена з фізкультури. Дитина зі спецгрупою. Не вміла практично нічого. А коли хотіла чогось навчитись, чула від вчителів: «Димид, сядь». Звісно, викладачі не хотіли брати на себе відповідальність раптом щось. А «раптом щось» це супер непідтверджений діагноз – вегетосудинна дистонія та деякі моменти з серцевими ділянками. Але, як бачимо, зараз абсолютно все в порядку.
Тож, мій бекграунд на початку занять йоги – це нічого не робіння у школі та нічого не робіння до школи. До йоги один рік займалась танцями. Тоді зрозуміла: «Ого, можна рухати своїм тілом і від того ти не вмреш, все буде окей». Ірина посміхається, розповідаючи.
Ми сиділи у невеликому затишному спортивному залі. Поруч з йогинею лежали співуча чаша, дзвіночки. Злегка пахло ароматичними паличками.
Про йогу Ірина може говорити годинами – немов залюблений про свій предмет пристрасті, але до такої гармонії прийшла не відразу: «Я пішла в університет та зрозуміла, що мені потрібно більше руху. Мені хотілось любові до себе через мудрість, через відчування себе не ззовні, а зсередини – і це була йога.
Я пішла в студію на ранкові заняття, де ознайомилась з методикою, в якій я навчалась та згодом викладала – ADHOyoga. Це сучасний підхід, український підхід, але він для мене став революційним. До цього я не уявляла собі йогу на якій можна захекатися, робити ґрунтовні практики та одночасно так глибоко відчувати себе в процесі медитації, розслаблення і в процесі спостерігання себе під час дихання.
І якось йога проникла в моє життя – спочатку я ходила 2-3 рази на тиждень, а потім почала ходити через день.
Вікна 11-го поверху, де знаходиться зал, відкривають промислову панораму на місто. Ірина розповідаючи дивилась у вікно. Потім перевела погляд назад в зал з посмішкою: «У мене був й комічний період, розповідати?»
Кивок та посмішка у відповідь, на знак згоди.
«Навчаюсь в університеті, живу на квартирі, у мене ламається бойлер. Я студентка, грошей немає. Власник каже: «або я приїжджаю і сам ставлю бойлер через три тижні або ви самі його ремонтуєте». Мені обидва варіанти не підходили і я почала ходити на йогу майже кожний день, бо там можна було піти в душ прямо після заняття і це збільшило кількість моїх практик.
Мені дуже подобались мої тренери – щирі, класні. Всього можна навчитись, але якщо ти відчуваєш відгук від вчителя, колеги, то в перспективі вам може бути по дорозі. Мене захопило це ком’юніті різних людей, які об’єднані, що символічно, бо йога насправді це про єднання тіла, розуму, духу.
Під час карантину ми перейшли в онлайн і я почала ставити питання про можливості свого тіла. Зрозуміла, що якщо я хотіла отримати відповіді, треба було зупинятись серед тренування або діймати своїх вчителів після практики. Вирішила без задньої думки про тренерство піти на інструкторські курси для поглиблення своїх знань.
Саме тоді почула від своїх вчителів: «Тобі треба йти у викладання. Спробуй. Якщо ти хочеш розібратися – почни пояснювати іншим».
У той момент я працювала у приватній школі, де й бачила своє професійне зростання, але вирішила взяти відпустку і поїхати на інструкторський курс. Там я прозріла – це було справді важко, втомлююче, кріпатурно та водночас неймовірно класно. У той же рік у липні, я закінчила курси та отримала пропозицію – взяти невелику групу та займатися з ними. Так почався мій шлях.
Що важливо враховувати під час вибору власної фізичної активності?
Потрібно насамперед враховувати свої індивідуальні особливості, тому що всі ми різні: наші тіла, наша психіка, наш досвід. Ми зростали по-різному, навіть в наших сім’ях була різна культура ставлення до спорту, різна культура тілесності. Це пов’язано. Я не можу сказати, попри те, що я є адептом йоги, що є вид спорту, який буде панацеєю від всього. Кожний мусить знайти щось для себе – своє.
Фізична активність мусить відгукуватись вам. Я не вірю, що є ліниві люди, яким нічого не підходить. Це просто процес, який складався десятки років, особливо, якщо не було культури, розуміння для чого це тобі, внутрішньої мотивації. Треба шукати і треба змінювати. Спорт – величезні варіації виборів. Знову ж таки, важливо знайти своє.
Чи завжди спорт це про здоров’я ?
О, ні, не завжди. Наприклад професійні спортсмени мають багато проблем зі здоров’ям, особливо, якщо вони отримували спортивні травми.
Часто аби довести до ладу своє тіло люди активно займаються силовими тренуваннями у залі, орієнтуються на власну вагу та нарощення м’язів. Як зрозуміти чи тіло в порядку? Чи правильна це позиція стосовно здоров’я?
Важливим є розібратись та не йти на поводу свого его – взяти глибший прогин, більшу вагу аніж потрібно. Тому круто знайти провідника, який супроводжуватиме у цьому процесі, щоб ви собі не зашкодили.
Треба підбирати вправи коректно, відповідно до можливостей свого тіла. Важливо звертати увагу на конституцію тіла, свій обмін речовин та, якщо говоримо про жінок, на день циклу – це просто суперважливо. Не вимагати від себе чогось «над», не йти за кимось, а навпаки – ловити баланс між різними темпами/техніками тренувань.
Як знайти свого тренера?
Людина має відгукуватись. Ви не маєте соромитись тренера та замовчувати, якщо у вас щось болить.
Треба дивитись чи вам комфортно з цією людиною, чи вона професіонал у своїй справі, чи підходить людина ціннісно, чи добре вона розбирається в анатомії, фізіології, аби відповідати найголовнішому принципу «не зашкодь». Важливо знати, де тренер вчився, як здобуває інформацію та як він впроваджує свій тренерський підхід у своє життя.
Чи є якісь прапорці, щоб зрозуміти, що певний вид спорту тобі не підходить?
Перший прапорець – заборона від лікаря. Другий – якщо тренування тобі постійно у тяжкість і це не епізодично, бо ти втомився, такий цикл, такий період життя.
Якщо ти не знаєш іншого підходу до спорту, ніж як заганяти себе з-під палки – це великий червоний прапорець. Так далеко не заїдеш.
Шукайте, що подобається і давайте шанс. Можливо, потрібно декілька занять, аби зрозуміти чи підходить якийсь вид спорту.
Одна психологиня у своїй статті радила змішані типи фізичної активності – наприклад займатися спортом три рази на тиждень, але різним: плавання, йога та теніс. А що могли б порадити ви для того, щоб знайти свій ідеальний вид?
Прислухайтесь до себе. Якщо є потреба в різноманітті, і якщо хочеться займатися йогою один раз на тиждень, а в інші ходити на плавання чи в гори – супер, чому б і ні?
Звісно, тоді ти не можеш очікувати результатів, які ти міг би поставити суто від одного виду діяльності. Якщо ти раз на тиждень будеш плавати – великим плавцем ти, швидше за все, не станеш. Це буде одного типу результат. Треба тверезо оцінювати можливості свого тіла і те, як ти будуєш графік свого життя.
Жіночий животик. Думки розходяться: деякі вважають, що це нормально, деякі – що це жир, який обов’язково треба прибирати вправами. Тож, як виглядає здоровий жіночий живіт?
Здоровий жіночий живіт виглядає по-різному, бо це залежить від жінки. Я погоджуюсь, що там може бути жир, але і нічого катастрофічного в цьому немає. Я проти того, щоб виснажувати себе та жити це життя не в кайф в гонінні за ідеальним тілом.
Якщо у вас в голові думка, що ваше тіло мусить бути ідеальним, ви обмежуєте себе в їжі, десь потім це веде до зривів – вважаю, потрібно звернути увагу на роботу з самоцінністю, зі ставленням до себе, своєю тілесністю. Це робота в терапії, і це чудесно. Рекомендую всім, у кого є відгук і потреба.
Якщо ви бачите що відсоток жиру у вас великий – вирішення питання може бути в дефіциті калорій, в набряках, в тому як вода затримується в організмі.
Жіночий животик в різні дні жіночого циклу виглядає по різному. В один день ти можеш стати перед дзеркалом і бачити плоский жіночий животик, а в іншу фазу – здутий жіночий живіт. І це нормально. Наші тіла змінюються, наші тіла заточені природою під постійні зміни. Ми народжуємось, дорослішаємо, старіємо, наші тіла здатні створити нові тіла. І це вже так багато і так круто.
Тай насправді хто визначає поняття норми? Норми ми можемо отримати в Міністерстві охорони здоров’я України, Всесвітній організації охорони здоров’я. І там, скоріше за все, не буде нічого про те, що жіночий живіт – це плоский живіт. Ні, не буде такого. З огляду на те, що всі тіла є різні. І псувати стосунки з собою, виснажувати себе в гонитві за ідеальним животом… Чи це потрібно – не факт!
Звісно, інше питання, якщо людина себе проідексувала, виявила надмірну масу тіла та це заважає їй. У цьому випадку потрібна індивідуальна робота з професіоналом.
Жіночий цикл та тренування: чи потрібно планувати фізичну активність відповідно до кожної фази циклу?
Я схиляюсь до того, що так. Бо наші тіла, змінюючись, потребують також особливого підходу. Іноді ми на початку циклу, під час місячних можемо відчувати, що нам не хочеться нічого і максимально м’які, легкі рухи можуть полегшити біль.
Ми не можемо тренуватись під час фолікулярної та лютеїнової фази однаковісінько. Ми не можемо тренуватись з однаковою віддачею з огляду на те, що, з точки зору гормонів, у наших тілах відбуваються зовсім різні процеси. Якщо ми маємо неймовірну хімію всередині і хочемо застосовувати до цього однакову кількість тренувань то це не вірно. Мусимо підлаштовувати свою практику.
Якщо це індивідуальна практика – це значно простіше. Якщо це групові заняття – відповідальність за те як все адаптувати для себе, зазвичай лежить на самому учневі.
Як би виглядала ідеальна формула здоров’я ?
На жаль, не можу дати чітку формулу здоров’я, але вона могла б виглядати так:
Але головний принцип – все має бути без надмірностей. Дозволяйте собі бути просто людьми та шукайте своє. А йогу можете знайти в мене 🙂
Читати також: Прикарпатські спортсмени здобули найбільше перемог у всеукраїнському турнірі
Марина Валова
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
