Вперше юний Франко побував у нашому місті в 1883 році. Тут він познайомився з народною вчителькою Юзефою Дзвонковською. Як раніше писав Інформатор, дівчина справила на поета велике враження. Але, Франко мав й інші плани на Станиславів та й на родину Дзвонковських. Деталі читайте у матеріалі.
Повідомляє Інформатор покликаючись на книгу “Життєпис Івано-Франківська”, автор – Роман Діда та Володимир Устинський.
Що робив Франко у Станиславові 1883 року?
Восени 1883 року, як журналіст однієї з львівських газет, у місто приїздить Іван Франко. Він зупиниться у товариша по Львівському університету Фелікса Дашинського, у будинку Nº 262 на Лисецькому передмісті (тепер на тому місці будинок Nº 58 по вулиці Мазепи).
Івана Франка приваблює революційно-патріотична діяльність Фелікса та його брата Ігнація. Тоді ж в гостях у другого товариша по університету в
Княгинині-Колонії (будинок не зберігся) Владислава Дзвонковського він знайомиться з родиною Дзвонковських та їх господарством.
Іван Франко разом з Михайлом Павликом та його сестрою Ганною починають виношувати план придбати у Дзвонковських клаптик землі для створення робітничої комуни чи хліборобської спілки та оселитися у Станиславові. (Здійснити плани не вдалося).
Дослідники встановили, що Франко планував купити в Станіславові шматок ґрунту і заснувати рільничу спілку для свого соратника, відомого громадського діяча, письменника Михайла Павлика, який з радістю погодився на цю пропозицію. Але плани не здійснилися з ряду причин, зокрема, через нерішучість Антоніни Дзвонковської, матері Юзефи.
1884 рік
Влітку 1884 року Іван Франко здійснив мандрівки по Карпатах і Прикарпатті, щоб вивчити „природи красу, люду рідного бит“.
Саме в Станіславові він познайомився тоді з українським лексикографом і мовознавцем Євгеном Желехівським.
Желехівський пропагував твори письменника і прислухався до його порад при підготовці двотомного „Українсько-німецького словника”.
Каменяр виступив з промовою на самих зборах „Товариства руських жінок” у Станіславові, а докладний звіт з першого в Галичині жіночого форуму опублікував під назвою „Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславові”.
За допомогою Франка, Наталія Кобринська видала у нашому місті альманах „Перший вінок” (1887). Пізніше вона підготувала також три випуски альманаху „Наша доля”.
Голос Івана Франка неодноразово звучав перед українською громадою у Станіславові.
Станіславівчани мали змогу бачити й слухати Івана Франка ще в 1910 і 1914 роках, коли він у залі „Руської бесіди” (тепер вулиця Січових стрільців, 24) читав свою поему „Мойсей”.
На згадку про цю подію в 1966 році на цьому будинку встановлено меморіальну дошку, а в 1986 р. її урочисто оновлено. На гранітній плиті під барельєфним погруддям читаємо пам’ятні слова:
“В цьому будинку в 1889-1914 рр. геніальний український письменник, революціонер-демократ Іван Якович Франко неодноразово читав свої твори“.
1898 рік
Творчістю Івана Франка особливо захоплювалася українська молодь Станіславова.
В 1898 році з нагоди 25-річчя літературної діяльності Каменяра прогресивна молодь міста у вітальному адресі писала:
“Своєю невсипучою працею Ви, можна сказати виховали собі покоління, що чолом б’є перед Вами, вважає Вас своїм батьком, провідником, учителем“.
Шанували творчість Франка також селяни навколишніх сіл, які в 10-у річницю його смерті, 27 червня 1926 року, посадили у Станіславові пам’ятного дуба. Показово, що в урочистості взяло участь понад 2000 осіб.
Автор головного фото – Софія Сіренко.
Читати також: Кохання по-Франківськи: як знайшов і втратив щастя Каменяр у нашому місті
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
