У центрі Галича, в затишному будинку на майдані Різдва Христового, розташований Музей караїмської культури. Музей зберіг історію, релігію та культуру тодішнього Галича. Тому пропонуємо вам історичний екскурс містом середини XIII століття.
Інформатор відвідав музей і ділиться з вами історією караїмів
За словами екскурсовода музею Романа Рарика музей караїмської історії та культури відкрито в листопаді 2004 року. Він є філією Національного заповідника “Давній Галич”. Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича.
Стенд з інформацією про перших караїмів
Менори свічники з Галицької Кенаси.
У першому залі музею зібрані найцінніші предмети з караїмського храму Кенаси, релігійні книги, інвентар караїмського храму. Особливі предмети в колекції – риза та молитовний шарф газана (караїмського священнослужителя), його печатка та штемпель кенаси. Збереглася пам’ятна книга з кенаси, де записували свої враження гості караїмської громади. Серед експонатів:
- сувої Тори у спеціальних чохлах;
- яд – указка для читання Святого Письма;
- парохет – занавіска над гехалом-вівтарем;
- святковий посріблений спеціальний посуд;
- ножиці для підрізання гнотів свічок;
- мезуза – молитва-оберіг, яку вішали при вході у житло;
- менори, які прикрашали галицьку кенасу;
- книги релігійного змісту (одна з них надрукована у Венеції 1528 року);
- караїмські календарі.
З початком повномасштабного вторгнення, частину експонатів довелося перенести у сховище. Наразі деякі з них можна побачити лише на світлинах. Досі найціннішим експонатом музею є Тора – 10 метровий пергаментний сувій писаний від руки.
Інвентар караїмського храму.
Історичні згадки про діяльність караїмів у Галичі
Також зберігся Гехал- вівтар, в якому зберігалася Тора. Зображений він на фоні сараю, тому що коли караїми дізналися, що Кенасу будуть зачиняти вони таємно вночі винесли вівтар і заховали його в Галичі. В стодолі по вулиці Осмомисла, 60.
Стенд з інформацією про Гехал
Спеціальні карнизи, якими цей вівтар прикрашався
Роман Рарик розповів, що Кенаса була зруйнована радянською владою у 1985 році. Зараз на її місці побудована дев’ятиповерхівка у Галичі. Там також є спеціальний пам’ятний знак на честь Кенаси караїмів.
У VIII столітті нашої ери проповідник Анан Бен Давид біля Єрусалиму закладає перший караїмський храм, який називається Канас.
Сарай на якому зображений Гехал
Караїми з’явилися у Галичі дещо пізніше в середині XIII століття, а це 1246 рік. Тоді Король Данило Романович їде на перемовини в Золоту орду до хана Батия, де однією з умов було, те, що Данило Романович забирає 80 караїмських сімей і поселяє їх у Галичі. З того часу караїми проживали у Галичі по вулиці Караїмській.
Стародавній вигляд вулиці Караїмів
“Один єдиний караїм, хто залишився живим, нащадок тих караїмів, які були завезені з Криму Шимон Морткович він вже старенький дідусь. Він єдиний останній галицький караїм”, – додав екскурсовод.
Часто караїмів плутають з юдеями, караїми відрізняються визнанням святого письма (Старого Завіту), але рішуче заперечували Талмуд — Тлумачення святого письма.
Друга зала присвячена життю та діяльності караїмської громади Галича у 20 столітті. Тут можна ознайомитися з речами та документами, які засвідчують професійну зайнятість членів громади, а також свідоцтвами про народження, про шлюб та інші особисті документи. Також тут репрезентують караїмську періодику першої половини 20 століття та речі, безпосередньо пов’язані з караїмськими обрядами.
Речі часів Першої та Другої світових війн
Документи, які засвідчують професійну зайнятість членів громади
Календар караїмів
Роман Володимирович зазначив, що більшість речей караїми приносили до хати-музею добровільно, адже їх ставало з кожним разом все менше і менше. Багато караїмів вимерли під час епідемії тифу, холери, а також за часів Першої та Другої світових війн. Ті, що залишилися, переважно молодь, яка згодом виїхала до Литви та Польщі.
Стенд присвячений Першій світовій війні та речі, які під час війни служили виключно у санітарних зонах.
“В Галичі було переважно старше покоління, яке з часом вимирало. Вони це розуміли тому й передавали речі до музею. Приживались караїми при будь-якій владі, як за часів Польщі, так і згодом Австро-Угорської імперії. За поляків караїми мали привілеї, зокрема одним із них було право вільного продажу горілки, але тільки на своїй вулиці”, – каже пан Роман.
Вагомою культурною цінністю для караїмів був шлюб. Коли вони одружувалися, то укладали між собою угоду, в якій йшлося про те, що у випадку розлучення сторони не мають претензій один до одного. Додамо, що у караїмів розлучення відбувалися вкрай рідко.
Вулиця караїмів у кінці 19 початку 20 століття
Для житла караїмів були характерні полиці, які називалися рафи, були вони заввишки росту людини. У помешканнях караїмів розміщувалися найбільш потрібні для вжитку речі, такі як горіхова скриня, де вони зберігали одяг в тій скрині ніколи не заводилася міль.
Одним із найважливіших свят є Пасха. Воно триває 7 днів. Напередодні караїми печуть опрісноки з неквашеного тіста, не кладуть у нього сіль. Їдять їх замість хліба увесь тиждень.
Під час Великодніх свят представники етносу користуються окремим набором посуду. Паски – тимбил – прикрашають зображеннями риб, зірок та квітів.
Як доїхати?
Доїхати до Музею караїмської історії та культури в Галичі можна з Івано-Франківська – автобусом або потягом. Заклад розташований на центральній площі Галича – майдані Різдва Христового.
Час роботи: з 9:00 до 18:00 (на вихідні у літній період з 10:30 до 19:30).
Читайте також: Мальовані знахідки в Галичі над Дністром: фоторепортаж
Христина П’ятнюк
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
