Тустановичі — колишнє село в Дрогобицькому повіті, що на Галичині, сьогодні це район міста Борислава. 115 років тому, там видобували нафту. Не обходилося і без катастроф, про які писали всі видання Європи, а їхні масштаби прирівнювали до виверження вулканів. Так сталося на одній зі свердловин, що її пробурили німецькі підприємці.
Про це повідомляє Інформатор покликаючись на Львівський Інтернет-ресурс “КонтентМедіа”.
Історію про це розповів у Фейсбуці відомий науковець і дослідник Микола Бандерівський.
За його оповіддю, поблизу Дрогобича у 1908 році сталася одна із наймасштабніших катастроф у світовому нафтодобуванні.
Починалося все так: одного ранку двоє представників берлінської компанії “Браун і Берман” навідалися у село Тустановичі поблизу Борислава. Вони шукали селян, які б дозволили пробурити нафтову свердловину на їхній земельній ділянці. Багато хто відмовлявся, а Михайло Баб’як погодився і підписав папери. За угодою, якщо на його ґрунті таки відшукають нафту, то він одержуватиме якийсь відсоток від прибутку. А свердловину, закладену на обійсті Михайла Баб’яка, назвали доволі претензійно: “Ойл Сіті”.
Після цього до справи взялася фірма “Голендерський нафтовий синдикат”, що привезла спеціальне устаткування і почала пробурювати землю на обійсті вже згаданого Михайла Баб’яка. Кілька тижнів на тому місці бурили. 13 червня 1908 року десь по обіді свердловина ніби вклякла на відмітці більше кілометра у глибину (1016 метрів).
За якусь хвилину із того пробуреного у землі отвору до неба вдарив фонтан сирої нафти, який одразу ж сягнув двісті метрів у висоту. Одночасно з ним почав посилюватися підземний гул і разом з нафтою пішло виділення газу.
Причому з кожною годиною свердловина виштовхувала на поверхню чим раз більші об’єми нафти. Лише за добу із цієї свердловини під страшним тиском вилітало понад три тисячі тонн нафти та 900 тисяч кубометрів газу.
Жодні способи якось “заткати оту діру в землі” ні до чого не привели. І з кожною годиною на довколишню місцевість у радіусі більше кілометра почало виливатися чим раз більше нафти. Бачачи що відбувається, селянин Михайло Баб’як, який віддав свою земельну ділянку під буріння свердловини “Ойл Сіті”, впав у крайній розпач і повісився.
Лише через чотири дні – 17 червня потоки нафти вдалося скерувати до нашвидкуруч викопаних збірників, довкола яких насипали дамби.
Грім, блискавка і нафтовий вулкан
На жаль, на цьому біди через свердловину не закінчилися. 4 липня знявся над Тустановичами небачений буревій з градом і саме в ту свердловину “Ойл Сіті” о 14:30 годині влучила блискавка.
Вибух і вогонь на ній стався такий, що його бачили навіть з відстані п’ятдесят кілометрів, а палаючий фонтан нафти й далі сягав у висоту двісті метрів. А потім почалося найстрашніше: пожежа перекинулася на сусідні свердловини та збірники з нафтою, які були викопані у землі. Палало усе…
Пожежа в Тустановичах
Тоді імперський двір у Відні терміново направив війська до Тустановича, щоб хоч якось загасити пожежу. Першими прибули війська з Перемишля і 150 саперів, які вже о першій годині ночі почали споруджувати довкола величезний насипний вал.
Одночасно Австро-Угорська імперія оголосила міжнародний конкурс на найкращий проєкт гасіння пожежі у Тустановичах, на який надійшло більше як півтораста пропозицій з Англії, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини та росії. Однак і після цього горезвісна свердловина “Ойл Сіті” горіла ще цілих три тижні та вдалося її загасити аж 15 серпня 1908 року.
Отож, пожежа тривала 42 дні. Інцидент на “Ойл Сіті” порівнювали з вибухом вулкану Везувій поблизу Неаполя, що стався двома роками раніше – у квітні 1906 року.
З одного боку для місцевих селян праця на видобутку нафти давала змогу вислизнути із злиднів, а декому давала можливість й “виїхати у світи” і шукати своє щастя за океаном.
Бувало й так, що бідний донедавна селянин, здобувши роботу на котрійсь зі свердловин у Тустановичах, вже за якийсь час міг собі дозволити крутити цигарки із банкнот у 100 корон. А за пару літ того ж селянина вже можна було бачити із простягнутою рукою біля церкви.
А свердловину “Ойл Сіті” і далі розробляли. Безперервна розробка на тій свердловині тривала аж до 1947 року. І лише у 1952 році її остаточно ліквідували.
Головне фото взято з Фейсбук-сторінки Історія та пам’ятка Прикарпаття.
Читати також: Станіславське море: історія будівництва Міського озера | Відео
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
