У давні часи вирушити у далекі мандри могли собі дозволити лише заможні й витривалі люди. Недосконале транспортне сполучення, дорожнеча, часто небезпечні умови поїздок – все це не сприяло втіленню мрій про мандри у реальність. Значно комфортнішими та простішими подорожі стали лише з розвитком залізничного сполучення.
Про це повідомляє Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на Опілля: скарби нації.
Залізницю неподалік від Бурштина було прокладено в 60-х роках ХІХ століття. Перший поїзд Львів-Чернівці пройшов нею 1 вересня 1866 року. У самому Бурштині поїзд не зупинявся, але все одно біля колії зібралися юрби цікавих, які хотіли побачити «залізного коня».
За спогадами сучасників, деякі старші люди падали навколішки і хрестилися, а діти плакали, злякавшись страшного гуркоту і хмар чорного диму. В тогочасних потягах були вагони з окремими дверима в кожному купе, через які можна було вийти на перон.
На зламі ХІХ і ХХ століть залізниця стала основним транспортом у Галичині. Невпинно зростав потік вантажів і пасажирів, мережа колій активно розширювалася. Але на галицьких залізницях часто використовувався застарілий рухомий склад та засоби зв’язку. Сигналізація була дуже примітивною – для зв’язку використовували телеграфні апарати, а телефонний зв’язок ще був рідкістю. Зростання обсягів перевезень без помітного підвищення технічного рівня залізниць викликало зростання рівня аварійності.
В ті часи колійова робота вважалася дуже престижною. Залізничники отримували зарплату, значно вищу від середньої, уніформу, вугілля, оплачувану відпустку, безкоштовні квитки для себе й рідних, державну пенсію, інколи й службове житло. Тогочасні панянки мріяли вийти заміж за залізничника, а іншим залицяльникам співали популярну в ті часи пісеньку: «Не май жодної надії, бо не служиш при колії».
Сучасне приміщення залізничної станції Бурштина – третє за рахунком. Перший в історії міста залізничний вокзал збудували за кошти князя Яблоновського у 1867-1868 роках. То була невеличка дерев’яна будівля з почекальнею для пасажирів та касою для продажу квитків. Умови перебування в почекальні були не дуже комфортними.
На залізничній станції постійно чергував жандарм, який слідкував за порядком. Він мав право підійти до подорожніх, які здалися йому підозрілими, і запитати, куди вони їдуть і навіщо. У квітні 1889 року завдяки пильності місцевого стража порядку на бурштинському вокзалі затримали небезпечного злодія – Антонія Сковрона, який здійснив велику крадіжку в Рогатині та переховувався від правосуддя. Інколи на вокзалі затримували й нелегальних емігрантів. Так, у грудні 1893 року на залізничній станції у Бурштині затримали кількох осіб, які намірялися нелегально виїхати аж до Бразилії.
В серпні 1898 року біля залізничної станції Бурштин трапилася колійова пригода. Пасажирський потяг, який їхав з Сучави до Львова, наїхав на віз, навантажений ґонтом через те, що залізнична рампа не була зачинена, і віз викотився на колію. Цікаво, що господар возу, який сидів на ньому і дрімав, залишився неушкодженим, так само як і коні. Але сам віз і навантажений товар сильно постраждали.
В кінці листопада 1910 року через великі снігопади Бурштин був відрізаний від світу протягом двох днів. Потяг зі Львова до Бурштина їхав тоді десять годин замість трьох, а мешканці міста протягом кількох днів не могли отримати листи і газети.
У 1930-х роках начальником бурштинської залізничної станції став Євген Коссовський. Саме за його каденції були споруджені численні допоміжні будівлі – сторожку, пост протипожежної охорони, склад для зберігання вугілля, товарний склад, вантажний склад і загороду для худоби.
Автор тексту: Олена Бучик. Головне фото: Опілля: скарби нації.
Читати також: День залізничника та залізничниці: листівки-привітання та підбірка книжок
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
