У 20-30 ті роки Богородчани були забудовані одноповерховими хатами. Як правило, хати складались із кухні, одного покою, вхід до яких був із сіней. Більш заможні міщани будували хати на дві половини. Детальніше про це, читайте у матеріалі.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ покликаючись на книгу “Місто Богородиці”, автор – Василь Бабій.
Також, кухні у міщан були здебільшого жилими. Крім стола, шафки для посуду та двох вішалок, знаходились одне або два ліжка, а скоріше усього – бамбетель – розсувне і закрите суцільною кришкою ліжко. Це було викликане тим, що кухонна плита вимуровувалась в комплексі з грубкою та піччю. В опалювальний період це мало неабияке значення.
Грубка з духовкою давала достатню кількість тепла, отож була можливість перебувати і спати в теплому приміщенні. У сусідній кімнаті – покою – стояла грубка, але там її опалювали лише в святкові дні, бо дрова були дорогі. В покою була одежна шафа, два ліжка, великий стіл, декілька стільців, інколи довга лавка, вішалка (настінна), велике дзеркало на спеціальному столику, інколи куфер (скриня) для зберігання певного виду одягу. На стінах обов’язково висіли образи.
В багатьох сім’ях люди випікали хліб у домашніх умовах, отже тоді кухонне приміщення додатково обігрівала піч.
Всі хати були дерев’яні, а покрівля на них – ґонтова (дерев’яна дранка). Окремі хати до кінця 30-х років стояли покриті соломою. Череп’яного покриття не було, а доми євреїв покрилися листовим залізом (поцинкована бляха), здебільшого пофарбованим.
На обійсті розміщувались господарські будівлі для тварин, птиці і зберігання врожаю (стайні, стодоли, возівні, обороги). У дворі був свій колодязь (студня), а інколи він забезпечував водою двох або трьох сусідів. Хати оточували невеликі, а в декого й більші фруктові сади. Поруч прилягав город розміром від 0,05 до 0,20, а інколи й більше сотих гектара. Двори були огороджені дерев’яним парканом.
Чимало хат будувалось відразу після Першої світової війни, бо значна частина житлового фонду в ході воєнних дій була зруйнована.
В центрі Богородчан знаходився одноповерховий П-подібний будинок, в якому розміщувались різні крамниці. Поруч з нею розташовувалась брукована площа, яка служила місцем щотижневих (середа) та річних (до осінніх нерухомих свят) ярмарків.
До двоповерхових будівель відносився будинок монастиря сестер Мироносиць на Горохолинській вулиці. Двоповерхове планування мав будинок шпиталю (також Горохолинська вулиця), який до 1937 року залишався недокінченим. Тоді там розмістили дівочу роту юначок із служби “Юнацке гуфце праци“. Ці формування польський уряд створив, наслідуючи німецький “Райх арбайтс дінст“.
До Богородчан прилягали великі лісові угіддя, які належали Станиславській єпархії (Мочар, Діброва, Жбир, Нивочинській ліс). Будинок лісництва знаходився праворуч від римо-католицького костьола. Завідував лісництвом інженер – Ришавий, старшим лісничим був Фабрици, поляк за національністю. Лісниками на місцях були богородчанці.
Варто згадати один цікавий епізод. До польських державних свят на будинках урядових установ належало вивішувати державний біло-червоний прапор. А одного разу такий прапор вивісили на будинку лісництва, але поруч з ним був прикріплений і синьо-жовтий. Коли це запримітили працівники поліції, то наказали зняти недержавний прапор, але разом з ним був знятий і державний біло-червоний.
Читати також: Спортивні заходи у Богородчанах: історія
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
