У 19 столітті в Станиславові були різноманітні заводи з виготовлення продукції. Проте, фабрика спирту – одна з могутніх виробництв алкогольних виробів, яке заснували перші мільйонери міста та посідало друге місце в країні за обсягом продукції.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на pobudovano.
У 1878 році заможний землевласник села Княгинин, Мендель Вайнгартен і його дружина Бабетта заснували «заклад з виробництва рому та лікерів», нащадком якого і є сучасний франківський спиртзавод. У двоповерховому цегляному цеху «впрівали» 25 працівників. Саме вони задовольняли потреби питущої частини Станиславова.
У 1890 році шлюб власників розпадається. Можливо, пан Мендель зловживав дегустацією власної продукції, після чого влаштовував «день ґазди», а може, Бабетта знайшла іншого кавалера – зараз сказати важко. В будь-якому разі після розлучення фабрика залишилася за Бабеттою, яка підозріло швидко вдруге вийшла заміж – за Філіпа Лібермана.
Новий чоловік «спиртової королеви» був на 10 років молодшим за попередника. Він врахував стратегічні помилки нещасного Менделя та переписав половину фабрики на себе. Отже, з середини 1890-х років виробництво офіційно називалося – «Філіп і Бабетта Ліберман. Фабрика спирту і пресованих дріжджів».
Головними продуктами на заводі були дріжджі та спирт-сирець, горілку вони тоді не випускали. Але продукція фабрики користувалася таким шаленим попитом, що у 1906 році довелося прокладати окрему залізничну гілку, приблизно півтора кілометра. Тож, напевно, станиславівський спирт вивозили цілими цистернами.
Перша світова війна змусила родину Ліберманів трохи понервувати. Російські солдати демонтували ректифікаційний* апарат та при відступі вивезли його з собою.
У 1924 році до асортименту фабрики додалися лікери й денатурат. Для цього навіть збудували окремий цех. Але особливим попитом вони не користувались, і через шість років їхнє виробництво було згорнуте.
Тоді ж, у 1920-х, до родинної справи долучається син Лібермана – Бенедикт, який стає заступником батька. Нерухомість родини тоді оцінювали майже у три мільйони злотих, що давало їм підстави вважати себе чи не найбагатшими людьми в місті. На території фабрики спорудили віллу, де проживали родини Філіпа та Бенедикта Ліберманів, а також директора підприємства Шпербера. Цікаво, що ця вілла виявилася найдорожчим об’єктом на підприємстві – її вартість перевищувала вартість головного цеху!
Підприємливі власники намагалися завоювати й інші сегменти ринка. Вони тримали ферму з 60 коровами, а у 1938 році ввели в дію цех пастеризації молока із розливом у пляшки. Перед війною фабрика, на який працювали 86 осіб, виробляла 729 тонн дріжджів та 11 мільйонів літрів спирту. Філіпа та Бенедикта навіть називали «дріжджовими королями», оскільки 70% ринку цього продукту належало саме їм.
Непродумане бомбардування
Більшовики, яки прийшли до міста разом із сумнозвісним «золотим вереснем», успіхи Ліберманів оцінили скептично, фабрику націоналізували, а власникам дали копняка. Тоді ж підприємство отримало назву «Станіславський горілчаний завод» і розпочали випуск улюбленої продукції пролетарів.
За німців завод продовжував працювати за прямим призначенням. Найбільших втрат він зазнав при визволенні міста, коли радянські льотчики скинули на склад готової продукції 20 авіабомб.
А далі – цікаві дати. У липні 1944-го звільняють місто, а вже у серпні починає працювати Станіславський лікеро-горілчаний завод, який невдовзі реорганізують у спирто-горілчаний комбінат. Напевно, це був перший відбудований об’єкт у місті.
Війна за бальзам
У 1970-х роках завод, крім алкогольних напоїв, випускав спирт-сирець, кормові та хлібопекарські дріжджі, харчову вуглекислоту. Тоді ж освоїли випуск гірких настоянок «Яремче», «Славутич», «Кубанська степова» та навіть джину «Бриз». А у 1979-му побачила світ перша пляшка знаменитого «Прикарпатського бальзаму», який став справжнім брендом заводу.
Незалежність підприємство зустріло, як Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.
У 1997 році ввели в дію спеціалізований цех з виготовлення горілки на експорт. Тепер про «Княгинин» довідались у Європі. Крім того, завод отримав декілька відзнак на міжнародних конкурсах, а у 2007 році йому надали статус «Виробник кращих вітчизняних товарів».
Але зараз величезна територія заводу не функціонує, а Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості визнано банкрутом.
Читайте також: Історія створення залізниці у Бурштині
Головне фото взято з сайту pobudovano.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
