На південно-західній околиці Станиславова, в мальовничому урочищі “Діброва”, зводять одну з найвідоміших споруд міста — цісарсько-королівський заклад кари. За високими мурами неокласичної архітектури перетинаються долі злочинців, правосуддя і новітніх технічних рішень. Але історія цієї в’язниці починається не лише з будівництва, а й із курйозного випадку, який спонукав освячувати її вежу двічі…
Пише Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на книгу Романа Діда та Володимира Устинського “Життєпис Івано-Франківська” книга перша.
Напередодні офіційного відкриття нового карного закладу в урочищі “Діброва”, у 1882 році будують в’язничну каплицю з високою вежею для задоволення релігійних потреб майбутніх арештантів.
На її урочисте відкриття завітали поважні гості. На вежі встановлюють і освячують хрест, а на самому вершечку закріплюють бляшану банку із відповідним документом та давніми й новими грошима.
Проте наступного дня їх з банки викрадають. Тому вежу освячують повторно, щоправда, без урочистостей. В каплиці живописець Тадеуш Попель малює картину “Воскресіння Господнє”.
Перше фото в’язниці
1 липня 1883 року на вулиці Середній (що тепер має назву Чорновола, 119а) на ділянці площею понад 22 морги (ред. старовинна одиниця вимірювання площі, орієнтовно 15 га) відкривають новий “карний будинок” – вʼязницю.
Землю купило Міністерство внутрішніх справ Австро-Угорської імперії у 1878 році.
Проєкт виготовляли у Відні в 1878 році, а привʼязку до місцевих умов робить станиславівський архітектор, інженер Юзеф Браунзайс. В технічних розробках бере участь також місцевий інженер Богданський. За будівництвом наглядав віденський архітектор Донат Цифферер.
Вʼязничний комплекс збудований у стилі неокласицизму і складається з двох будинків для обслуги, контрольно-пропускного пункту, лазарету, триповерхового головного корпусу в формі літери “Н” та чотирьох корпусів. За первісним проєктом передбачалося ще два крила, але не вистачило коштів. Усі споруди мають водопровід, каналізацію, систему вентиляції та пічне опалення.
В’язниця обнесена високим цегляним муром. На головній брамі вʼязниці вішають австрійського орла й надпис “С.К.ZAKLAD KARY” (“Цісарсько-королівський заклад кари”). Оскільки побудований карний будинок в урочищі “Діброва”, то і назву в народі отримує відповідну.
С.К.ZAKLAD KARY
Розрахована в’язниця на утримання 100о вʼязнів чоловічої статі греко-католицького та православного віросповідання. А ось жінок, римокатоликів, юдеїв висилають до Львова. Туди ж відправляють і засуджених до смертної кари.
У Станиславові відбувають покарання в’язні за різні злочини, що втрапили у кайданки на різні терміни увʼязнення. Територія між громадською дорогою та головним муром використовується як парк та засаджується деревами.
Читати також: Аматорські театри Галичини: від зародження в ХІХ столітті до розквіту в міжвоєнний період | ФОТО
Фото взято з книги Романа Діда та Володимира Устинського “Життєпис Івано-Франківська” книга перша.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
