Голодомор 1932–1933 років став чорною сторінкою в історії України. Мільйони селян загинули внаслідок політики сталінського режиму, спрямованої на знищення української нації. Тож сьогодні Інформатор згадує, як українці виживали під час голоду.
З жалем розповідає Інформатор Івано-Франківськ, покликаючись на zaxid.net.
Цей злочин мав не лише фізичні наслідки, а й глибоко травмував свідомість українців. Про масштаби трагедії захід України дізналася лише з часом – через листи з Наддніпрянщини та свідчення людей, яким вдалося перетнути кордон.
В одному листі зі Східної України, який опублікували в пресі, говорилося: “Яка страшна іронія долі, — Ви висилаєте нам 10 дол. і смерть відходить від нас, і так у безконечність, продовжується наше страждання, наша нічим не заслужена мука і кара. Лучше би було, аби Ваша посилка була прийшла яких 10 день пізніше. Раз було би усе скінчилося“.
Або ще один уривок листа: “Дякуємо вам за 25 зол. Продукти, що ми взяли за ці гроші, вже доїдаємо і знову загрожує нам голод, бо ми тільки живемо допомогою від маминої рідні і всіх вас”
Підтримка голодуючих стала важливою місією для українців у Польщі та Західній Європі. Відправлялися гроші, продукти, а також величезних зусиль доклали греко-католицька церква, преса й активісти, щоб донести правду до світу. В свою чергу, відомий митрополит Андрей Шептицький організував збір пожертв по всій Галичині. Люди, попри важку економічну ситуацію, віддавали останнє, щоб допомогти землякам.
Найбільшого розголосу ситуація набрала 29 жовтня 1933 року – саме тоді було проголошено “День жалоби й протесту”. В той день відбулися масові акції підтримки жертв Голодомору.
Велику надію українці в Європі покладали на Лігу Націй — найвпливовішу міжнародну організацію міжвоєнного періоду. І саме це було дуже важливо для народу, який не мав своєї державності. Проте, навіть попри міжнародні звернення, Ліга Націй не змогла ефективно вплинути на ситуацію. Великим державам, як-от Франції та Великобританії, було вигідно уникати конфлікту зі Сталіном, а США в цей час тільки встановлювали дипломатичні відносини із СРСР. Це нехтування мільйонів смертей викликало розчарування серед українців, які ще більше згуртувалися в протидії комуністичному режиму.
Особливої уваги заслуговує протестний рух на заході України. Найгучнішою акцією стало вбивство працівника радянського консульства у Львові. Молодий член ОУН(б) Микола Лемик 21 жовтня 1933 року вистрілив у начальника канцелярії консульства, протестуючи проти злочинів москви. Цей вчинок викликав схвалення серед населення, адже він став символом боротьби за справедливість.
Парадоксальним є те, що в східній частині України, жителі якої пережили цю страшну катастрофу, прихильне ставлення до комуністичних ідей збереглося значно більше, ніж у західній, де населення “спостерігало” за трагедією через кордон. Населення на заході України остаточно розчарувалося в комуністичних ідеях, зміцнивши національні прагнення.
Голодомор став не лише фізичним геноцидом, а й інструментом руйнування національної єдності, наслідки якого ми відчуваємо донині.
У 2006 році Верховна Рада України офіційно визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом українського народу. Це також визнали Європарламент, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ), ЮНЕСКО, Ватикан та парламенти 28 країн. Серед них Німеччина, Велика Британія, Франція, США, Австралія, Грузія, Польща, Еквадор та інші, в свою чергу росія визнала, що причиною голоду була насильницька колективізація, але при цьому, також визнала, що від голоду постраждали багато регіонів СРСР.
Що ж до кількості жертв, то історики досі сперечаються в точній цифрі. Провівши демографічні дослідження дійшли згоди, що по всьому союзі ця цифра становить близько 8,7 млн людей, серед них 3,9 млн — населення України. Близько 81% загиблих від голоду в Україні були українцями, 4.5% — росіянами, 1.4% — євреями, 1.1% — поляки.
Найбільше українців загинуло на Харківщині, Київщині, Полтавщині, Сумщині та нинішніх Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій та Одеській областях.
Де не було голоду?
Як пише BBC Ukraine, серед майже 25000 колгоспів, які були на території України, тільки близько 1500 змогли виконати поставлені перед ними завищені хлібозаготівельні плани.
Ну і звичайно на територіях України які не входили до складу СРСР також не було голоду.
В той час люди їли все що могли знайти чи вкрасти. Молоко, коріння, замерзлі овочі, фрукти чи навіть гризунів. Очевидці розповідали, що коли від голоду в колгоспах помирали коні, “то часом вдавалося принести навіть конини“.
Свідки також розказували про випадки канібалізму. За деякими свідченнями під час Голодомору засудили близько 2,5 тисяч людей. Зазвичай це були матері, які приносили в жертву наймолодшу дитину, щоб вижили старші.
Під час геноциду українського народу, радянська влада заселяла росіян на вільні території та в будинки де вже не залишилось українців. Це було передбачено секретною постановою Ради народних комісарів СРСР “Про переселення на Україну 21 тисячі сімей колгоспників” від 25 жовтня 1933 року.
В чому різниця голоду 1946-47 років та Голодомору?
В 1932-33 роках, це був штучний голод, метою якого був експорт зерна та хліба в обмін на промислові технології, коли в 1946-47 роках, це також був цілеспрямований голод, задля “зміцнення” союзу та “червоної імперії”.
Боляче згадувати історію геноциду нашого народу, але як казав американський письменник і філософ іспанського походження Джордж Сантаяна: “Хто не пам’ятає свого минулого – приречений пережити його знову“.
Тож вчімо та пам’ятаймо історію!
Інформатор закликає читачів вшанувати жертв геноциду, запаливши свічку пам’яті.
Годованець Руслан
Читати також: Секретні фото Харкова: у День пам’яті Голодомору в Україні стартує показ нової документальної стрічки
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
