У 1904 році, брати Ігнацій та Давид Гартенберги почали будувати торговий пасаж за європейським зразком. Будівлю розмістили на куті вулиць Незалежності, Галицька та Мартинця. Проект виконував відомий архітектор, Генрік Густав Кошиць. Історію будівництва “Пасажу Гартенбергів”, читайте у матеріалі.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на книгу “Життєпис Івано-Франківська”, автори – Роман Діда, Володимир Устинський.
«Пасаж Гартенбергів» споруджує будівельний підприємець зі Львова інженер Антон Флейшль під наглядом станиславівських будівничих Карела Боубліка та Яна Томаша Кудельського.
У грудні цю криту заввишки 10 метрів одноповерхову галерею зі скляним дахом здають замовнику. Металеві конструкції ламаного скляного даху виготовила німецька компанія «Krupp». Другий поверх вирішений у формі восьмигранника, покритого куполом. Через проїзди в охоплюючій камʼяниці пасаж має пʼять входів: по два від вулиці Саліжинської (Незалежності) й Костюшка (Сотника Мартинця) і один від Карпінського (початок
Галицької).
У галереї розташовують десятки крамниць по обох боках проходу та культурно-побутові заклади. Пасаж обладнаний персональним водогоном, системою вентиляції та газовим освітленням.
«Пасаж Гартенбергів» оздоблюють кількома картинами, які алегорично представляють промисловість, сільське господарство, мистецтво і народні промисли. При вході зʼявляється зображення в натуральну величину братів Ісаака та Еді Гартенбергів, архітектора Генріха Кошиця, будівничих Антонія Рудольфа Флейшля, Карела Боубліка та Яна Томаша Кудельського, які ніби обговорюють план пасажу.
В нішах стоять теракотові скульптури античних богів, а при вході розташовується фонтан. Архітектор Генріх Кошиць не бачить своє творіння, бо помер у січні, ще до початку будівництва.
У 1907 році в пасажі спалахнула невеличка пожежа, яка призвела до того, що власники, відновлюючи будівлю, заодно змінили фасади будинків на площі Франца Йосипа, які оточували пасаж.
Протягом 1926-1927 років коштом міської влади пасаж реконструювали. Оскільки будинків, які раніше його оточували, більше не було, то в стінах прорубали великі вітринні вікна, а навколо самої будівлі облаштували вільний простір.
Головне фото взято з Версії: Івано-Франківськ.
Читайте також: Понад 150 років тому у Станіславові не було так солодко: історія “Мармулядової пожежі”
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87