Театр ляльок має потужний вплив на формування дитячої особистості: виховує цінності та моральні орієнтири. Це простір, де дитина пізнає себе та бачить світ крізь призму мистецтва. Як час та міські перебудови змінювали простір франківського театру ляльок — розповідаємо у матеріалі.
Розповідає Інформатор Івано-Франківськ.
“На розмальованому під час святкувань Дня міста зеленому паркані по вулиці Незалежності є один, як на мене, сумний напис: “На цьому місці могло бути місто…” По той бік паркана дійсно колись було маленьке місто, точніше, окремий дитячий світ — Івано-Франківський театр ляльок. Розумні дорослі звели таке приміщення, щоб малюки мали можливість не тільки дивитись вистави, а й побувати у “живому куточку”, відвідати театральний буфет під час антракту чи просто посидіти або роздивитись виставку художніх робіт своїх однолітків. Та трапилась біда, і театр залишився без приміщення, а діти без чи не єдиного розважального дитячого закладу”, — написано у газеті “Світ молоді” за 29 травня 1998 року.
Відкриття стаціонарного приміщення театру ляльок по вул. Незалежності 10-а відбулось 24 квітня 1981 року. Проте, театр розміщувався там недовго, адже через багаторічну неналежну експлуатацію будівля стала аварійною та відбувся обвал фрагмента стіни. Під час цього обвалу загинула Марія Чемерис — працівниця фотоательє “Промінь”, який розташовувався по сусідству з театром ляльок. Тож, установи та мешканців будинку відселили, а 26 лютого 1993 року будівлю розібрали.
“Знаменитий колись готель Камінських — будинки по вулиці Незалежності 10, 10-а нині більше схожі на “наслідки бомбардування авіацією”… Ляльковики сподіваються, що знову поселяться туди років через 3-4. І це аж ніяк не всі проблеми. На жаль, на їх швидке вирішення сподіватись не доводиться”, — написано у газеті “Західний кур’єр” за 16 жовтня 1993 року.
“Напевно, кожен мешканець обласного центру пам’ятає окрасу Івано-Франківська — чудово оформлене і зовні, і зсередини приміщення лялькового театру імені Марії Підгірянки по вулиці Незалежності, навпроти міської стоматологічної поліклініки. Декілька років тому цей будинок був знесений як аварійний та такий, що не підлягає реставрації.
Зараз там поки що нічого не будується. У центрі міста — пустир за парканом. Причиною — економічна криза, брак коштів у міській казні”, — написано у газеті “Світ молоді” за 1-7 грудня 1995 року.
Колектив театру ляльок довго опинявся під чужим дахом. У 1999 році навіть поселився по вул. Січових Стрільців 27, у колишньому приміщенні міської прокуратури, допоки тягнувся ремонт рідного приміщення театру. Знову свої двері, по вулиці Незалежності 10, театр відкрив після реконструкції — 1 червня 2005 року. Проте, будівля вже не виглядала такою величною як до реставрації, адже частину приміщень зайняли громадські торгівельні заклади.
Про цю проблему зазначив Інформатору й Дмитро Редька, сценограф франківського театру ляльок під час інтерв’ю.
“Мені не подобається, що ми сховані. У кожному місті театр ляльок це окрема споруда, куди хочеться прийти. Наш глядач має шукати її серед якихось вивісок, пабів… Мені не зрозуміло одне, чи батькам подобається проходити через туман з тютюнового диму та повз яскраві екрани, що рекламують алкоголь разом зі своєю дитиною, щоб потрапити в театр ляльок! Єдине, чим я можу зарадити — розказати це вам, щоб читач Інформатора також про це задумався. Театр ляльок вчить дітей та закладає багато важливих речей про дружбу, підтримку. Це надзвичайно цінне та сакральне мистецтво”, — ділиться Дмитро.
Як ставляться франківці до вигляду франківського театру ляльок можна дізнатись у нашому опитуванні.
Читати також: Понад 150 років тому у Станіславові не було так солодко: історія “Мармулядової пожежі”
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87