Площа Міцкевича — місце з багатою історією, яке зазнало чималих змін. Від фортеці та торговиці до осередку пам’яті видатного польського поета, Адама Міцкевича. Як площа пережила війни, нацистську окупацію та зберегла свій головний символ — пам’ятник Міцкевичу, читайте в матеріалі.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ покликаючись на “Життєпис Івано-Франківська”, автори – Роман Діда і Володимир Устинський та на сайт Івано-Франківська.
Площа Міцкевича виникла у 1870 роках. У 1898 році шанувальники польської літератури відзначили 100 річницю з дня народження відомого поета. Відтоді було прийнято рішення звести Міцкевичу пам’ятник на цій площі. Хоча, Адам Міцкевич у Станіславові ні разу не був.
Після відкриття пам’ятника, площа стала місцем багатолюдних мітингів. Під час українсько-польської війни 1918–1919 років пам’ятник зазнав пошкоджень. У 1930 році його відновили в бронзі, крім того, трохи пересунули. Таким бачимо його й сьогодні.
Пам’ятник Адаму Міцкевичу
Колись замість площі був фортечний мур. Але, на початку ХІХ століття австрійська влада ліквідувала станиславівську фортецю, мури розібрали, рів засипали. На місці еспланади утворився пустир — так звана Жидівська площа, де процвітала ринкова торгівля.
Тогочасні журналісти порівнювали торговицю із «базаром в азійській частині Константинополя». Також там часто зупинялись мандрівні цирки, виступи яких збирали сотні зівак.
Перший і єдиний раз площа змінила ім’я за німецької окупації — 25 вересня 1941 року. Тоді її назвали пляцом Горста Весселя. Так звали нациста, який написав марш штурмовиків СА «Прапори вгору», відомий також як «Горст Вессель». Пісня стала настільки популярною, що вважалася неофіційним фашистським гімном. Як тільки німців прогнали, площі повернули історичну назву.
З-за німців місто ледь не позбулося свого Міцкевича. Окупанти розпиляли статую та планували відправити на переплавку. На щастя, завідувач пункту прийому металобрухту, польський патріот пан Беднарський закопав обидві половинки бронзового поета й тим зберіг найдавніший пам’ятник Івано-Франківська.
Що відомо про Адама Міцкевича?
Адам Міцкевич народився у 1798 році на хуторі Заоссє, біля Новогрудка, нині Білорусь, у сім’ї адвоката та збіднілого білоруського шляхтича Миколи Міцкевича. Мати поета походила з сім’ї хрещених євреїв-франкістів.
В Україні він залишався понад дев’ять місяців, постійно цікавлячись суспільним і культурним життям, фольклором та історією. Тут було написано більшість його сонетів, в тому числі «Кримських», балади: «Воєвода», «Дозор».
За поему «Конрад Валленрод» Міцкевича знову починають переслідувати. Він врятувався виїздом за кордон у травні 1829 року. Ця подія була фатальною в його житті: після цього поет вже ніколи не міг вернутися до Литви та Польщі.
У 1840—1842 роках читає курс слов’янської літератури в Коллеж де Франс у Парижі. Там була видана поема «Пан Тадеуш» (1834).
Останні роки життя Адам Міцкевич провів у великій бідності. Тільки у 1852 році йому вдалося знайти роботу бібліотекаря бібліотеки Арсенала в Парижі. У квітні 1855 року померла його дружина, осиротивши шістьох дітей, а 26 листопада того ж року раптово помирає від холери й сам поет у далекому Константинополі.
Його тіло перевезли до Парижа, а через 40 років перепоховали у Вавельських підземеллях у Кракові.
Читайте також: “Треба помилятись самим”: поетична мудрість Євгена Плужника
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
