Інформатор продовжує ділитися з вами історіями українських ветеранів. Сьогодні пропонуємо вам дізнатись більше про шлях Станіслава Зорія — бійця, який попри втрату ноги не втратив віру в життя, а також спортивний дух та бажання надихати оточуючих на боротьбу!
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ
Наприкінці січня в київському Палаці спорту відбувся благодійний вечір боксу “У кожного своя мрія”. На ринг вийшов 23-річний ветеран війни з Івано-Франківська — Станіслав Зорій. Його суперником став Юрій Шеверак, який, як і Станіслав, втратив кінцівку на війні.
Бій відбувся у вагових категоріях:
- Станіслав — 76 кг;
- Юрій — 73 кг.
Поєдинок завершився нічиєю, але, як зазначили організатори, у цьому двобої перемогли обидва.
Протистояння Станіслава та Юрія.
Фото надала кохана Станіслава — Поліна
Метою заходу був збір 5 мільйонів гривень на допомогу ветеранам-боксерам, а також на підтримку благодійних організацій, які займаються поверненням дітей, незаконно вивезених до росії та на тимчасово окуповані території.
Станіслав дізнався про турнір випадково — побачив оголошення в Instagram.
“Я подумав: а чому б не взяти участь? Попросив друга, який виступав на минулому турнірі, щоб він порекомендував мене організаторам. Вони зателефонували, ми домовилися про умови — і так я потрапив на змагання”, — розповідає військовий.
Протистояння Станіслава та Юрія.
Фото надала кохана Станіслава — Поліна
Суперник справив на Станіслава враження.
“Юрій — справжній боєць. Він не злякався різниці у вазі, показав відмінну підготовку. Попри високу ампутацію, він не поступався в стійкості. Це був дійсно достойний поєдинок”, — каже ветеран.
Протистояння Станіслава та Юрія.
Фото надала кохана Станіслава — Поліна
Перед поєдинком у Станіслава не було регулярних тренувань. Лише поодинокі заняття. У Києві він знайшов тренера, який допоміг підготуватися. У фінальній фазі до бою його готував Володимир Матвійчук.
Ветеран з дитинства занурений у спорт. З чотирьох років займався спортивною гімнастикою й мав третій дитячий розряд. Пізніше присвятив юнацькі роки футболу. Згодом, як поділився ветеран з Інформатором, перед ним постав вибір між футболом та іншим силовим видом спорту, зокрема тайським боксом:
“Мені він дуже подобався, адже я любив освоювати техніку ударів ногами. І вже свої юніорські роки я присвятив тайському боксу”.
Станіслав на рингу. Фото з архіву пари
Згодом Станіслав став чемпіоном світу серед юніорів, двічі здобув срібло та чемпіонство Кубка України з кікбоксингу. Брав участь у професійних боях, змаганнях без правил і боях на голих кулаках.
Після повномасштабного вторгнення довелося поставити спортивну кар’єру на паузу.
“Війна, поранення… Перший рік точно було не до спорту. Це була легка реабілітація, невеликі фізичні вправи”, — додає боксер.
Станіслав на рингу. Фото з архіву пари
Ветеран став на протез і почав повертатися до звичного життя та тренувань. Найважче було звикнути до біонічного протеза. Однак, перш ніж заново освоїти ходьбу, Станіслав став у боксерську стійку — і це вийшло. Саме завдяки боксу він освоїв протез і відчув радість повернення у спорт.
“Я почав відпрацьовувати боксерські рухи, підлаштовуватися під те, що одна нога протезована, а інша ортезована. Але в мене почало виходити, і я був задоволений, що можу повернутися до своєї справи”, — ділиться захисник.
Станіслав на рингу. Фото з архіву пари
Кохана Станіслава Поліна розповіла, що зраділа, коли дізналася про його участь у турнірі “У кожного своя мрія”, адже для нього це було поверненням у ринг.
“Для мене головне, щоб він отримав задоволення, відчув ті самі емоції та радість від бою. Щоб зрозумів, що його історія в боксі ще не закінчилася, а він має шанс і далі розвиватися”, — розповідає Поліна.
Поліна супроводжує Станіслава на ринг.
Фото надала кохана Станіслава — Поліна
Поліна була секундантом Станіслава. Зізнається, що дуже переживала, адже раніше такого досвіду не мала.
Поліна і Станіслав.
Фото з архіву пари
Станіслав Зорій зазначає, що ветеранський спорт в Івано-Франківську тільки починає розвиватися. Вже організовуються пара джиу-джитсу, змагання з боксу, кіберспорту у VR-окулярах, а також кросфіт для ветеранів. Втім, є проблема — відсутність адаптованих залів.
“Наші спортивні клуби розташовані на поверхах без доступу для людей на кріслі колісному та людей з підвищеними потребами. Коли я повернувся до Івано-Франківська після реабілітації, самостійно потрапити в зал було складно. Друзі допомагали мені дістатися туди, виносили на візку. У нас бракує хабів, де ветерани могли б тренуватися самостійно”, — наголошує він.
Вихід Станіслава на ринг.
Фото надала кохана Станіслава — Поліна
Станіслав мріє відкрити власний зал — простір, де ветерани могли б без комплексів займатися спортом, отримувати підтримку та професійні тренування.
“Хочу створити місце, де хлопці почуватимуться комфортно, де працюватимуть тренери, які знають, як допомогти людям з важкими пораненнями фізичного та психологічного харектерів. Важливо, щоб ветерани не втрачали мотивацію й розуміли: після поранень життя не закінчується”, — підсумовує хлопець.
Станіслав на рингу. Фото з архіву пари
Інформатор щиро вірить у мрію Станіслава та бажає її втілення, тому готовий інформаційно підтримати власну ветеранську справу Зорія.
До теми: Мрія, загартована війною: історія ветерана, який відкрив кав’ярню “Веном” у Франківську
Христина П’ятнюк
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
