Рівно три роки тому – 16 березня 2022 року, росія ціленаправлено атакувала авіабомбами Маріупольський драматичний театр, в якому шукали укриття від бойових дій понад тисяча цивільних. Серед них були й діти, про що свідчив надпис “ДЕТИ” перед будівлею, проте це не зупинило ницих окупантів. Сьогодні біля Франківського драматичного театру відбувся захід пам’яті про трагедію, що вразила серце Маріуполя та всієї країни.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з місця події
Під стінами Франківського драмтеатру свічками й паперовими стрічками організатори акції вивели літери “ДЕТИ” (ред. українською діти). Саме це слово мало зупинити росію від терористичної атаки, проте саме воно стало “мішенню” для кривавих окупантів.
Наразі невідома кількість жертв, оскільки вже під час атаки на театр в місто заходили ворожі війська. Згодом окупаційна влада вирішила відбудовувати споруду, навмисне приховуючи докази своїх воєнних злочинів. За останньою інформацією, 16 березня там перебувала понад тисяча цивільних, тому кількість жертв може мати лік на десятки, ба навіть сотні.
Маріуполька Наталія Макарова була під завалами іншого будинку в місті, коли росія скинула авіабомбу неподалік — на театр. Жінка нотувала ті жахливі дні у свій щоденник війни й уривком з нього поділилась під час акції:
“16 березня 22 рік, 21 день війни. В місті вже російські війська, народ втікає, покидає місто, нам йти немає куди. Все зруйновано. На всю вулицю залишилось шестеро сімей. Я залишилась з трьома літніми людьми — батько, мама, тітка і двоє дітей. Всі впадають поступово в маразм. Куди йти, що робити? Я далі не знаю. Чоловік, скоріш за все, вбитий, а може він потрапив у полон. Чую звук проклятого літака, знову будуть кидати бомби. Але ні, чомусь він пролетів повз. Повертається назад, наче літає по колу. Чую, кидає бомби. Десь зовсім поруч. Боже, нехай ця бомба впаде знов не на наш будинок. Упала зовсім поруч, затремтіла земля, дуже гучно. Раптом тиша, бездонна, жахлива тиша на декілька секунд. Моторошні крики після і їдкий запах, який розповсюдився. Куди впала бомба, я не розумію, але дуже страшно. Врятуйте нас хто-небудь”.
Наталія ділиться, що тоді не знала, куди впала ця бомба. Дізналась тільки коли змогла виїхати з окупації. Тепер їй відомо, що це кричали люди, які залишились під завалами драмтеатру.
Зараз жінка бореться за свого чоловіка, який вже майже три роки в полоні. Вона є однією з організаторок акцій-нагадувань про всіх полонених та зниклих безвісти в Івано-Франківську.
Пригадав для всіх присутніх події 2022 року й звільнений з полону оборонець Маріуполя Костянтин Бобрик. Звернення чоловіка дивіться у відео нижче:
Як діляться маріупольці, “ДЕТИ” набуло для них нового значення, адже після виїзду з окупації першими словами, якими вони обмінювались на вільній українській території зі своїми знайомими й рідними, були саме ці — де ти?
Однією з учасниць акції була франківка, яка показала Інформатору плакат на фото нижче. Як поділилась дівчина, на ньому зафіксовані вирізки з новин того дня – 16 березня 2022 року, в яких йшлось про трагедію Маріупольського драмтеатру.
Читати також: Хотів бути корисним місту: рідні Назарія Барнецького просять присвоїти йому звання Героя України
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
