У середині XX століття Івано-Франківська область стала частиною надсекретної радянської ракетно-ядерної системи. Таємні військові об’єкти, побудовані в лісах та горах, з часом перетворилися на руїни та залишки історії, що нині приховують чимало загадок. Як зникали ці об’єкти та що після них залишилося?
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ покликаючись на Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки краєзнавців України.
В 1950 роках у лісах Івано-Франківської області почали споруджувати цілий комплекс секретних об’єктів, вмонтованих у потужну ракетно-ядерну систему СРСР. З того часу залишилися лише руїни тих колись надсекретних військових частин.
Чорний ліс та Делятин
Ще у 1980 роках на військовому аеродромі в Івано-Франківську приземлялися літаки з московськими генералами, яких швидко доправляли до секретного командного пункту, де розпочалися військові навчання – і вся система приводилася в дію. Проходили перевірку на готовність пускові шахти стратегічних ракет СС-24, розташовані у Чорному лісі біля села Грабівка Калуського району.
Ядерні боєголовки до міжконтинентальних балістичних ракет зберігалися біля містечка Делятин Надвірнянського району – у спеціально збудованому сховку всередині гори.
Ценжів
Ядерний щит у Чорному лісі був захистом для секретного командного пункту військ країн-учасниць Варшавського договору (радянської противаги НАТО), розміщеного в підземному лісовому бункері біля села Ценжів, що за 10-12 кілометрів від Івано-Франківська. В околицях Ценжева донедавна також існувала військова частина, на території якої зберігали компоненти палива для ядерних ракет (гептил і його окислювач – меланж). При потребі їх терміново доставляли спеціально прокладеною бетонкою до ракетних шахт у Грабівці.
Міжгір’я
Спеціальний зв’язок, за допомогою якого командувач згаданих військ міг оперативно контактувати з усіма лідерами країн соціалістичної співдружності, забезпечували “антенні поля” – секретний військовий об’єкт, розташований біля села Міжгір’я Богородчанського району. Однак від цього об’єкта не залишилося жодного сліду – його повністю демонтували, вирізавши весь брухт.
Україна без ядерки
У ніч проти 2 червня 1996 року Україна стала державою без ядерної зброї – останню ракету з її території вивезли до росії. Мешканці Делятина добре пам’ятають, як тоді ночами гуркотіли ешелони з вантажних вагонів, щільно запнутих брезентом. У них залізничною гілкою, що вела вглиб гір, везли щось дуже секретне та небезпечне.
Тепер відомо, що тоді з Делятинської “зони” забирали ядерні боєголовки. Подейкують, що після спорожнення підземного сховку ядерних боєприпасів на територію військової частини приїхав тодішній міністр оборони України Валерій Шмаров і жартома порадив передати “зону” для потреб народного господарства – вирощувати печериці. Потім секретний об’єкт кілька років перебував у стані невизначеності.
Примусова депортація селян
Споруджували Делятинську «зону» в умовах надсекретності. Аби навколо будови не було сторонніх очей, виселили всіх мешканців гірського присілка Луг.
Мешканців Лугу виселяли на початку 1950-х років із вмовляннями та погрозами. Комусь пропонували гроші за втрачене обійстя, декого залякували репресіями, а до хатин особливо непоступливих просто під’їздив бульдозер і валив стіни. Разом із селянськими хатами зникла й унікальна гуцульська церква Івана Богослова з інтер’єром, оздобленим знаменитим різьбяром Василем Турчиняком.
Будівництво найсекретнішої частини військового об’єкту в делятинських горах – сховку для ядерної зброї, вели московські метробудівці, які споруджували базу для ядерних субмарин у кримській Балаклаві. Кажуть, що до підземних робіт у Делятині залучали також ув’язнених, яких привозили сюди у щільно зашторених вантажівках. Протяжність підземного сховку становила кілька кілометрів.
Довший час цей секретний об’єкт маскували під авіаційний полк. Делятинці розповідають, що літаки з Коломиї й Івано-Франківська на низькій висоті пролітали над передгір’ями Карпат, а вже над Делятином різко набирали висоту. Робилося це буцімто для того, щоби радари потенційного противника фіксували, як радянські літаки вилітають просто із гір.
Залишки ядерного сліду
Найдовше з ядерних примар Прикарпаття проіснувала військова частина у Ценжеві, основним завданням якої було зберігання й охорона компонентів ядерного палива. Останнім часом це був лише окислювач – меланж. Його остаточно утилізували наприкінці червня 2010 року. Інший, цінніший компонент палива, гептил, віддали в росію ще 2001 року.
Територію, звільнену військовими, планували передати підприємцям для технопарку або оздоровчого центру.
Найскладніша ситуація склалася на території ліквідованої військової частини зв’язку біля села Міжгір’я на Богородчанщині. Раніше керівники комунально-експлуатаційної частини скаржилися міліції на крадіїв, які зрізали металеві двері з бетонної огорожі, вивернули замки в бункері, а в середині розкрадали все, що погано трималося. На місці залишилися лише важкі металеві каркаси. Врешті-решт, щоб уникнути подальших крадіжок, демонтажем колишніх секретних споруд дозволили зайнятися професіоналам.
Увага! Вся інформація взята з матеріалу за 2014 рік!
Читайте також: Вулиця, що пережила десяток назв: історія франківської Мазепи
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
