У кінці ХІХ століття Станиславів був банківською міністолицею Галичини, де діяло 19 кредитних товариств. Місто пропонувало швидкі позики для ремісників та інші фінансові послуги. Як же виглядало кредитування в ті часи та що залишилося від цієї фінансової спадщини сьогодні?
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ покликаючись на Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки краєзнавців України.
«Місто Станиславів має надмірну кількість банків. В 1897 році в місті було аж 19 кредитних товариств, тобто найбільше у всьому краї. За Станиславовом іде Львів у парі з Коломиєю, які налічують по 11 товариств, Краків з Чортковом – по 8, Перемишль, Дрогобич, Косів і Заліщики – по 5.
В Станиславові одне таке товариство припадає на 1178 мешканців, тоді як у Тернополі – аж на 14 000 людності. Але з цього зовсім не випливає, що жителі Станиславова мають можливість користатися з кращих умов кредитування. Все це «банківське процвітання» загалом полягає у збільшенні кількості дрібних єврейських товариств, які працюють з чужим капіталом, що перевищує їхні власні засоби у 15-20 разів, і всі вони мають ставку вище восьми відсотків», – зазначав станиславівський кореспондент «Кур’єра львівського».
Колись у Станиславові було достатньо не лише єврейських, а й християнських товариств, які займалися кредитуванням населення. Так, ще перед Першою світовою війною під патронатом австрійської влади в усіх більших містах Галичини відкрилися так звані ремісничі каси.
В Станиславові така каса запрацювала в 1909 році за ініціативи польського ремісничого товариства «Ґвязда» під назвою «Рукодільнича кредитна спілка». Каса надавала швидкі позички на нагальні потреби, наприклад, на закупівлю сировини чи інші термінові виплати, причому цінність такої допомоги полягала передусім у тому, що позичку видавали швидко, уникаючи зайвих формальностей.
З початком Першої світової війни значну частину ремісників призвали до війська. Попри це, Каса функціонувала й надалі, бо боржники у міру можливостей сплачували борги. В часи ЗУНР у Касі знаходилося близько 100 тис. корон. В 1920 році цій установі навіть видали письмову подяку за добре ведення справ і за те, що всі кредитні зобов’язання були виплачені. Згодом через девальвацію, яка все зростала, і брак кредитів, було розпочато її ліквідацію, яку завершили у 1933 році.
На теренах Станиславова діяла ще ціла низка дрібніших позичкових кас, комерційних та кредитних товариств, а також торгово-кооперативних організацій. Проте жодна з них не відігравала в місті важливої ролі, адже то були здебільшого тимчасові утворення, які проіснували лише кілька років.
Здоров’я на виплату
В 1910 році станиславівський виробник взуття і громадський діяч, Володимир Домбровський, заснував Касу хворих Промислового союзу, яка мала служити передусім потребам ремісництва. Тут можна було отримати допомогу або позику на оздоровлення чи лікування.
З початком Першої світової війни Каса припинила свою діяльність. В 1915 році Повітове староство наказало продати весь інвентар на покриття боргів у шпиталях та аптеках, які виникли через затримки у виплаті внесків на убезпечення. Воєнна загроза, яка постійно нависала над містом, робила неможливою будь-яку діяльність.
Головне фото – ілюстративне.
Читайте також: Майстерна втеча зі Станиславова: як в’язень обдурив усіх і зник без сліду
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
