Сьогодні, віряни шикують Великодній кошик. Туди кладуть традиційні продукти, однак за часів Гетьманщини ночви (кошик) мав дещо інше наповнення. Пропонуємо вам відірватися від хатніх справ на хвилинку, і перенестися у 18 століття, щоб побачити як святкували Великдень наші предки.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на ресурс Аргумент
У XVIII столітті українці на Великдень освячували паску, печене ягня або порося, смажену рибу, ковбасу, сало, чорний хліб, крашанки, хрін і сіль. Один із найдавніших описів великоднього кошика залишив Опанас Шафонський у 1786 році.
У своєму описі Чернігівського намісництва — частини колишньої Гетьманщини — він виклав коротку історію України часів козаччини, розповів про побут, господарство і святкування, зокрема Великодня, як зазначає “Локальна історія”.
Паска зі смаком прянощів
Найдавніший рецепт паски зафіксовано в записах лубенського полковника Івана Кулябки середини XVIII століття.
Паску готували цілий день: робили опару з висівок, меду й дріжджів, а після 12 годин бродіння змішували її з яєчними жовтками, тростинним цукром, вершковим маслом і спеціями — обов’язково з шафраном. Додавали також корицю, імбир і мускатний горіх. Тісто місили з пшеничним борошном і випікали.
Паска виходила солодкою й пряною, адже прянощі були обов’язковими, хоча й коштовними. Наприклад, шафран у XVIII столітті коштував надзвичайно дорого.
Паски, спечені за рецептом середини XVIII століття. Джерело фото: ресурс Аргумент
З часом додавання шафрану стало традицією не лише серед еліти, а й серед простолюду. Імбир також широко використовували — як “жовтий” (куркуму), так і “білий”. Тростинний цукор, дорогий імпорт із Канарських островів, поступово витіснив дешевший буряковий у ХІХ столітті. Раніше ж замість цукру широко використовували мед, переважно гречаний.
У рецепті паски XVIII століття родзинки не згадуються, але в монастирських закупівлях тих часів вони вже фігурують поряд із шафраном і корицею. Паски випікали у формі великих хлібин із хрестом із тіста зверху, іноді натираючи їх “жовтим імбиром” для кольору.
Крашанки та писанки — великодня традиція
Кури тоді несли небагато яєць, тому їх спеціально заготовляли перед Великоднем для пасок, крашанок і писанок. Яєць витрачали десятки чи навіть сотні — все залежало від статків родини.
Відомо, що митрополит Петро Могила на Великдень отримував тисячі крашанок.
Для фарбування яєць використовували здебільшого природні барвники: настій сандалового дерева, червець, куркуму. Щоб закріпити колір, додавали галун. Відомі також “шумишні” писанки, прикрашені сусальним золотом.
Свято м’яса після посту
Великдень був святом розговіння: у великодніх кошиках переважали м’ясні страви. У XVIII столітті люди тримали більше овець, ніж свиней, тому ягнятина була на столах частіше. Однак поступово свинина ставала популярнішою.
Гравюра Олександра Тарасевича із зображенням забою свиней, 1672 рік. Джерело фото: ресурс Аргумент
У кошиках обов’язково були печене ягня або порося (з хроном у зубах, як оберіг від глистів), ковбаса і шпиковане сало. Саме розговіння часто виглядало як справжнє м’ясоїдне свято, що в наступні століття почало викликати критику.
Сіль, риба і житній хліб
Окрім м’ясних страв, у великодньому кошику були сіль, житній хліб і смажена риба. Рибу на Великдень сприймали менш урочисто, бо її дозволяли їсти під час посту. Сіль у той час була важливим консервантом і коштувала недешево — її привозили з Прикарпаття, Криму або Донеччини.
Великодні ночви
Продукти освячували не в кошиках, як нині, а у великих дерев’яних ночвах — спеціальній тарі, зручній для транспортування. Такі ночви з пасками, крашанками і печеним поросям можна побачити на знаменитій картині Миколи Пимоненка “Ранок Христового Воскресіння”.
Великдень на батьківщині Опанаса Шафонського
Великодній кошик козацьких часів — це історія не тільки про традиції, але й про триб життя, особливості господарства і моду кожної епохи. Людям завжди хотілося смачно поїсти, і похизуватися своїм достатком перед іншими.
При цьому все це перепліталося із особливостями духовного життям, можливостями сільського господарства і тогочасної торгівлі. Сьогодні ми живемо в інших політичних, соціально-економічних умовах, релігія відіграє значно меншу роль, ніж тоді, але багато хто дотримується традицій святкування Великодня — одного із найбільших християнських свят. Головне — не загубити суть свята у кошику з наїдками.
У “Зачарованій Десні” Олександра Довженка згадується історія про повінь напередодні Великодня. Село Загребелля на Чернігівщині затопило, і справник Макар прийшов до Петра Довженка, щоб той брав свого човна та плив рятувати людей. Довженко-старший не хотів це робити в суботу перед Великоднем, але врешті взяв човна і поплив… Питання із неосвяченою паскою швидко вирішили. На слова дружини “Ну, куди ти поїдеш? Паска!” Довженко-старший відповів:
“Давай несвячену. Грішить так грішить, сідай Макаре! Христос воскрес!.. Наливайте по другій! З весною вас, з вербою, з водою, з бідою!”
Микола Пимоненко “Великодня утреня”, 1910 рік. Джерело
фото: ресурс Аргумент.
Великодня історія земляків Опанаса Шафонського дуже показова: реальність визначає традицію, яка може змінюватися через обставини. Життя людини важливіше за ритуал, а головний принцип посту, не в тому, щоб не їсти м’яса, а в тому, щоб “не їсти людей”. Паска — святковий хліб до Великодня, і нема правильного рецепту: в різні часи кожна господиня хотіла спекти паску, додавши в неї найкращі і найдорожчі складники, які вона могла дістати.
Якби у наших предків був доступ до тих всіх інгредієнтів, які ми маємо тепер, то можемо лише уявити, з чим би вони пекли паски. Може б у тісто додавали фісташки чи манго. І невідомо, що би вони поклали у великодній кошик (або ночви) поряд із паскою та крашанками, якби у них був такий вибір продуктів, як у відвідувача нинішнього супермаркету.
Вадим Назаренко, історик, співробітник Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів); опубліковано у виданні “Локальна історія”.
Інформатор бажає вам мирного святкування Воскресіння Христового.
Читайте також: 2024 vs 2025: на скільки подорожчав великодній кошик в Івано-Франківську та області?
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
