Є такі місця, які не просто працюють десятиліттями — вони зшивають покоління. У Франківську це культове кафе «Пиріжкова», де час завмер десь у запаху свіжої слойки й дитячому «мамо, тут є вільне місце!». Відкритий понад півстоліття тому заклад і сьогодні залишається улюбленим для тих, хто колись приходив сюди за руку з бабусею — і тепер веде сюди власних дітей. Детальніше про історію, атмосферу та людей «Пиріжкової» — читайте у репортажі Інформатора.
Вихідний день, субота, приблизно 11:40. На вулиці Дмитра Вітовського витає спокусливий аромат свіжоспечених пиріжків, який веде просто до славнозвісної франківської пиріжкової.
У самій пиріжковій черга тягнеться аж до дверей, ще з десяток відвідувачів сидять за столиками, смакуючи різноманітну випічку.
Івано-Франківська «Пиріжкова»
Інформатор заходить усередину й починає шукати власника закладу — Григорія Дмитровича. Раптом він помічає чоловіка в кухарській уніформі та звертається до нього: «Де я можу знайти Григорія Дмитровича?».
Той відповідає: «Ходіть зі мною, я вас проведу», — і, пройшовши кілька кроків, з усмішкою додає: «Ви за адресою — я Григорій Дмитрович».
Григорій Дмитрович
Чоловік провів до свого невеликого, затишного кабінету, запросив присісти, склав руки на столі й охоче почав розповідати про велику частину свого життя — кафе «Пиріжкову».
Культове кафе відкрили 1 травня 1967 року. Відтоді минуло 58 років.
Раніше «Пиріжкова» належала до мережі громадського харчування ресторану «Київ». У часи перебудови колектив об’єднався й взяв кафе у колективну власність. Із 1993 року директором закладу працює Григорій Гринишин — саме тоді було створено ТзОВ кафе «Пиріжкова».
Пан Григорій зауважує, що тісто — продукт капризний, тож із ним мають працювати справжні фахівці. Наразі колектив пиріжкової складається з 15 людей. Хтось працює тут уже майже 20 років, а дехто — й понад 30.
Григорій Дмитрович з упевненістю каже:
«Я завжди говорив і буду говорити: «Якщо люди працюють — значить, їм цікаво, значить, їх влаштовує атмосфера в колективі. Вони вже добре розуміють фах, відчувають ремесло — і ми бачимо результат»».
У вас є постійні відвідувачі, які заходять до вас вже понад десятиліття?
З легкою усмішкою пан Григорій відповідає, що справді є клієнти, які приходять у пиріжкову ще з самого дитинства.
«Це дуже приємно, і таких клієнтів чимало. От навіть нещодавно були люди, які кажуть: «Ми ж до вас ще в 60-х, 70-х роках приходили, тільки тоді ще зовсім молодими були. А тепер знову завітали». Ну, я вже, на жаль, і сам не дуже молода людина, але бачу — вони навіть старші за мене. І це приємно, що вони все одно приходять. Кажуть: «Дякуємо»».
Скільки людей навідуються у заклад щодня?
Він на мить замислюється, а потім каже, що щодня до пиріжкової заходять сотні людей. У вихідні, передсвяткові та святкові дні — трохи менше, а в будні кількість відвідувачів може сягати й тисячі осіб.
Якою ви бачите «Пиріжкову» через 10 років? Вона збереже свій колорит, чи зазнає змін?
«Я вважаю, що навіть треба це зберегти. Це пам’ять… і пам’ять, — повторює пан Григорій. — Звісно, ми вдосконалюємося: купуємо нове обладнання, щось додаємо, щось змінюємо, щоб клієнтам було цікаво приходити. Але «кістяк» намагаємось зберегти. Ми завжди прагнули передусім зберегти те, як робили наші батьки, бабусі, зберегти ті традиції, які були закладені давно».
Чоловік згадує, як був у Франції, де натрапив на пекарню, відкриту ще приблизно у 1800 році (дата не точна).
«Вона зберегла свої традиції — і це цінується. Люди цьому радіють і йдуть туди».
У вас є мрія, пов’язана з «Пиріжковою», яку ви поки що ще не реалізували?
Григорій Дмитрович розповідає, що є мрія розширитися. Але це не обов’язково має бути ще одна «Пиріжкова» — щось у тому ж напрямку.
Він додає, що поступово починає передавати свої повноваження сину Станіславу, адже, як сам зазначає: «Молодь — це рушійна сила».
Який пиріжок купляють найчастіше?
Пан Григорій замислюється і відповідає, що важко сказати, бо «йде все». Потім додає, що найбільшим попит мають слойка з м’ясом, сосиска в тісті, випічка з горіхом і маком, а також пампушки. Особливо популярні вони у святкові дні: «Навіть не можемо, чесно кажучи, наситити».
Найближчим часом планують відновити випікання «ватрушечок», які раніше були у меню, але виробництво тимчасово зупинили.
Який пиріжок ви найбільше любите самі?
«Який я люблю сам?» — перепитує й усміхається.
«Чесно кажучи, я люблю сосиску в тісті та слойку з м’ясом», — знову сміється.
Який секрет успіху пиріжкової?
«Праця, праця і ще раз праця! — повторює тричі. Треба рано, о 6:00 годині, прийти й до вечора, і так кожен день, кожен день, кожен день…».
Чи змінювалися вподобання і смаки клієнтів впродовж там десятиліть?
Як розповідає Григорій Дмитрович, смаки клієнтів змінюються хіба що сезонно. Весною та влітку, коли з’являються сезонні фрукти, стараються випікати продукцію саме з них.
«Там і чорничка, і полуниця, і яблука свіжі — усе різне. Ми і зі свіжомороженого робимо, і навіть самі заготовлюємо, наскільки це можливо. Стараємося, щоб по сезону було. Бо людям потрібно свіже — і організм того хоче. От зараз піде полуничка, хоча ще її дуже мало. Потім з’явиться чорниця — знову робимо. А далі — яблука, груші, сливи — усе свіже, з ринку».
Сьогодні меню «Пиріжкової» налічує чимало найменувань.
Поки Інформатор стояв у черзі, він мав змогу розглянути вітрину з випічкою. Насамперед у вічі впала пампушка з трояндою та горіховий рол. Неподалік — слойка зі сливою, пампушки з шоколадом і гребінець із сиром.
Випічка у «Пиріжковій»
Усі рецепти відповідають збірнику рецептур, і колектив чітко старається їх зберігати та доносити до людей саме такими, якими вони були закладені колись.
«Дещо підправляємо, дещо оновлюємо, як то кажуть. Ну, все одразу зробити нереально — поступово».
Неподалік вітрини з випічкою можна помітити дошку, на якій рожевою, блакитною та жовтою крейдою намальоване морозиво й написано: «Морозиво власного виробництва». У той день погода була дещо похмура та вітряна, проте, попри це, щонайменше одна з відвідувачок придбала собі морозиво.
Для тих, хто у похмуру погоду хотів зігрітися, заклад пропонував солянку, бульйон та «борщок».
Чергу разом з Інформатором зайняв хлопчик, на вигляд років 3–4. У руках він тримав якусь свою іграшку, а на собі мав коричневий барсет, де, ймовірно, зберігав свої скарби. Його мама лагідно й ніжно промовила: «Ставай у чергу, займай місце». Не задумуючись, він став просто в проході, через що деякі відвідувачі не могли пройти, проте всі реагували на дитину з усмішкою.
Згодом хлопчина вирішив покинути чергу. Він підійшов до столиків і, підтанцьовуючи, вигукував: «Мам, і тут є місце за столиком, і тут, і тут!».
У цей час Григорій Дмитрович квапливо обслуговував відвідувачів: поки кавомашина варила каву, він кухонними щипцями загортав випічку — комусь «з собою», а комусь «у закладі».
До закладу Інформатор завітав і ввечері, орієнтовно о 18:00. Відвідувачів стало трохи менше, але людно було й далі. Хтось ще стояв у черзі за слойкою з м’ясом і кавою, а хтось уже встиг отримати своє замовлення й, разом із «коліжанкою», насолоджувався випічкою та філіжанкою кави.
Заклад працює щоденно з 10:00 до 20:00.
А ви смакували випічкою з кафе «Пиріжкова»? Діліться своїми спогадами в коментарях під нашими дописами у Facebook, Instagram, Telegram.
Читати також: “Найчастіше люди не уявляють, що відбувається по той бік ширми”: відверте інтерв’ю з молодим сценографом театру ляльок
Тетяна Сарай
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
