Вишукані старовинні печі, які стали рідкістю в прикарпатських оселях: історія кам’яниць у стилі сецесії

З кінця XIX до початку XX століття в будинках заможних містян та адміністративних установах багатьох міст Східної Галичини набули популярності сецесійні печі. У межах модерністичних традицій, які на зламі століть охопили Центральну та Східну Європу, такі предмети інтер’єру несли не лише утилітарну функцію, а й слугували окрасою інтер’єру.

Австро-угорська промисловість сприяла розвитку фабричного виробництва, зокрема цегли та кахлів. На території, яку тепер відносимо до західноукраїнських земель, у зазначений часовий період функціонувало кілька осередків із виготовлення облицювальних керамічних кахлів. Для місцевої аристократії та заможних містян виготовляли пічні та камінні кахлі в Тернополі й навколишніх містечках, у Львові, Станіславові, Коломиї, Ужгороді та інших містах.

Відомими були фабрики:

• Івана Левинського, Людвіка Фінкеля у Львові;
• Йоганна Вернера у Глинську біля Жовкви;
• фабрика п’єцув кафльових Антона Горошкевича у Тернополі,
• Йозефа Кедровича у Станіславові.

Популярними також були печі чеських виробників: Rako, Zliv, Маєра, Kubin, Brich, Kozeniewski, глазуровані кахлі яких славилися якістю та вишуканими композиційними рішеннями різних стильових спрямувань (історизм, ар-деко, сецесія).

Яскравим взірцем сецесійної печі в інтер’єрі житлової архітектури Галича є піч, яка збереглася в одноповерховому кутовому будинку, що на перехресті вулиць Святого Миколая та Євгена Коновальця. Вона цікавої кутової форми, увінчана пишною рельєфною короною. Серединний карниз гармонійно вписується в структуру. Рельєфні монохромні кахлі, на яких зображені маки, яскраво демонструють стильову приналежність до художнього феномену, який окреслюється терміном «сецесія» та іншими термінами-близнюками (ар-нуво, модерн, югендштиль).

Стиль яскраво проявив себе в архітектурі, образотворчому та прикладному мистецтві, дизайні, поліграфії, меблевому та ювелірному виробництвах. Джерелом натхнення для митців була природа. Серед рослинної орнаментики в різних матеріалах часто зустрічаються лісові й польові рослини: іриси, хризантеми, орхідеї, плющ, конюшина, кульбаба. Популярні також різноманітні плоди, соняшник, виноград.

Застосовували сецесійні митці й більш складні поєднання мотивів, до прикладу, біоморфні та зооморфні, серед яких найулюбленішими були комахи (метелики, бабки, коники), а також скорпіони, скарабеї, павичі тощо.

Хоча галицька піч пошкоджена врізкою газової труби, втрачені нижні автентичні дверцята й подекуди помітне нанесення фарби, загалом можемо її вважати непогано збереженою і такою, що потребує фахової реставрації. Найбільше подібних печей на наших теренах збереглося у старих кам’яницях Львова. Зустрічаємо їх в Івано-Франківську, Чернівцях, Тернополі, рідше знаходимо в малих містах та містечках. Тож дякуємо власникам крамниці за розуміння важливості збереження культурної спадщини Галича.

Авторкою тексту є кандидатка мистецтвознавства, провідна наукова співробітниця сектору фондів Наталія Качковська.