Гроза на Гуцульщині – це не просто природне явище, а випробування, до якого горяни готувалися заздалегідь.
Пише Інформатор Івано-Франківськ, покликаючись на Національний заповідник “Давній Галич”
У гуцульській традиції існувала ціла система правил та ритуалів. Існувало правило “Під час грози не можна ховатися під деревом”. Якщо гуцули бачили, що гроза насувається то потрібно було вирізьбити на дереві хрест – оберіг чи перехрестити смеречку, але все одно під нею не ховатися.
Захистом вважалась свячена верба-шутка. Її кидали на город або спалювали, щоб вберегти свою домівку та врожай від знищення. Могли також спалювати “маєннє”- зелені гілки, якими прикрашали двір на Зелені свята. Ще спалювали сіно зі святвечірнього столу. Звичайно під час грози запалювали Стрітенську свічку та молилися всією родиною.
Під час молитви ще могли виливати на вулицю свячену воду та замовляли: “Щезай від нас, іди на потоки, на безлюддя. Де людей нема, то від нас іди. Най водичко свячена йорданичко, віджени це від нас”.
Гуцули вважали що вогонь освяченої свічки мав силу відігнати лихе. Часто освячували свяченою водою двір та промовляли: “Щезай від нас, іди на потоки, на безлюддя. Де людей немає, то від нас іди. Най водичко свячена йорданичко, віджени це від нас”.
Інколи на подвір’я виносили кочерегу та коцюбку і складали їх навхрест, як знав оберегу. Гуцульські перекази свідчать, що ворожбитам вдавалося відвернути в бік стихію.
Але справжнім мистецтвом було закликання градових хмар, його виконували мольфари та градівники – носії давніх знань і езотеричних практик.
Читайте також: «Так, як відьма скаже»: Укрпошта презентувала нові марки про силу українських жінок
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
