9 жовтня в просторі «Ветераницивільні Петрос» відбулась зустріч мешканців міста з військовими, які проходять службу в 114-й бригаді тактичної авіації – майором Русланом Колішенком та капітаном Дмитром Шкаревським.
Журналісти Інформатора Івано-Франківськ відвідали зустріч, на якій військові поділились своїм досвідом служби в армії в мирний та воєнний час, розповіли про модернізацію української армії та важливість діалогу між цивільними та військовими.
Модератором зустрічі виступив координатор ветеранського напряму платформи «Тепле місто» Андрій Фармуга, який наголосив, що подібні заходи відбуваються в рамках проєкту «Історії бригад, що захищають незалежність», покликанням якого є пряме спілкування людей, які перебувають в тилу, з тими, хто захищає Україну на фронті.
«Ми себе називаємо більше не тактичною, а винищувальною авіацією, – розповів Дмитро Шкаревський. – На озброєнні бригади стоять МіГ-29, які є винищувачами. І зараз ми виконуємо завдання з ураження цілей ворога як в небі, так і на землі. Ці літаки були створені, щоб набути перевагу в повітрі. Але війна змінюється, задачі змінюються, і зараз ми працюємо по «шахедам», по ракетам, по засобам ППО на землі».
«Є дуже багато роботи, яку ми не можемо показувати і розповідати, – додає Руслан Колішенко, – однак зараз бригада фактично виконує ключову роль в системі захисту Івано-Франківської області з точки зору протиповітряної оборони. І коли ви нещодавно чули гучні звуки зранку, то це фактично робота бригади. І це не тільки літаки. Зараз є широка мережа наземних мобільно-вогневих груп. Ми бригада, яка пов’язана з літаками, але хлопці, які на землі, різними засобами також знищують повітряні цілі».
Дмитра Шкаревського початок повномасштабного вторгнення застав у відпустці.
«Я був два дні як у відпустці, коли з Києва подзвонили батьки, сказали, що Київ під атакою. Я включив новини і побачив, що війна в країні. І, не чекаючи дзвінка з бригади, зібрав речі і поїхав на аеродром, – згадує військовий.- Спочатку були такі задачі, які ми не вміли робити. Тому що ніхто нас до такого не готував, доводилось самому в польоті вчитись. За п’ять років в університеті тебе не навчать усього».
Капітан Дмитро Шкаревський
Майже рік Дмитро регулярно виконував бойові вильоти, але у лютому 2023, під час чергового відбиття ракетної атаки над Дніпропетровщиною, його літак був уражений. «Пролунав сильний вибух. Я зрозумів, що мій літак горить повністю, – розповідає льотчик.- Всі прибори аварійних систем горіли, як новорічна гірлянда. Я зрозумів, що літак розломився, і в мене дуже мало часу для прийняття рішення. Тому що висота моя була невелика і при катапультуванні міг не встигнути розкритись парашут».
Йому вдалось катапультуватись і впасти на лід річки неподалік населеного пункту. За словами Дмитра, на адреналіні він спочатку не відчував болю, тому зміг дістатись до будинків і попросити про допомогу. Згодом з’ясувалось, що він отримав ушкодження двох хребців і численні уламкові поранення.
«Мене осколок прошив наскрізь, – розповідає Дмитро. – І залишився в руці. Хірурги, коли оперували спину, дістали ще й його з руки».
Після поранення Дмитро Шкаревський вже не літає, але вирішив не звільнятись і продовжити службу в рідній бригаді.
Руслан Колішенко отримав освіту військового фінансиста, планував працювати з десантниками, але доля склалась по-іншому і привела його до авіаційної бригади. Це був 2014 рік. «Мої однокурсники, мої знайомі один за одним ідуть в АТО, виконують якісь завдання. І мені стало трохи не по собі. А тут прийшла в частину телеграма, що проходять курси НАТО по цивільно-військовому співробітництву», – розповідає Руслан. Отримавши знання, як спілкуватись з тими, хто залишився на територіях, де ведуться активні бойові дії, він поїхав на Луганщину, де півроку допомагав працювати представникам різних організацій, в тому числі Червоного Хреста.
Майор Руслан Колішенко
У 2019 році він звільнився з лав армії, однак з початком повномасштбного вторгнення повернувся до ЗСУ. «У мене в шафі висіла форма, подарували на згадку, коли звільнявся. І коли маленький син запитував, нащо вона там висить, я пояснював, що на сході України іде війна, вона не закінчується, і може прийти день, коли вона знадобиться. І в перший день повномасштабки я одягнув форму і поїхав. Спочатку в школу, де формувались бригади ТрО, і один день навіть був у ТрО, але потім мені подзвонили з аеродрому і я перевівся у свою бригаду», – згадує Руслан Колішенко.
Зараз обидва військових працюють у відділі зв’язків бригади з громадськістю. І це важливий напрямок роботи, адже останнім часом докорінно змінились підходи в стосунках між армією і цивільними громадянами. Армія перестала бути закритою структурою, навпаки, проводиться все більше заходів, щоб познайомити якомога більше цивільних з особливостями військової служби.
На думку гостей заходу, таке безпосереднє спілкування допомагає залучити людей, оскільки сучасна армія, це не тільки окопи, а й різноманітні спеціальності: від інженера до фінансиста, від спеціаліста ІТ до логіста. Також це новий рівень довіри, коли через особисті знайомства простіше знаходити фінансову і волонтерську підтримку для армії. І чи не найголовніше – це виховання молодшого покоління.
«Ми всі тут заради наших дітей, – говорить Руслан Колішенко. – І я знаю, що коли мій син виросте, він знатиме як і для чого треба боронити Україну».
Читати також: У Франківську на естафеті «Біжу за ЗСУ» зібрали майже 40 тисяч гривень для військових
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
