21 жовтня в «Хартія-Хабі» відбулась лекція, присвячена розвитку військової справи в Україні протягом кількох століть. Розповідав про особливості українського війська та його найвизначніші битви дослідник та реконструктор Артем Бондар.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ з місця події.
Від часів Данила Галицького і до розпаду імперій початку ХХ століття українці постійно брали участь у війнах як проти європейських, так і проти східних військ.
Андрій Бондар на лекції, присвяченій історії українського військ
Примітно, що особливостями спорядження українців завжди були легкі лати, які давали можливість бути більш маневреними та швидкими.
За Данила Галицького найчастіше використовувались обладунки монгольського типу, що складались зі шкіряної накидки з металевими бляхами, які були набагато легшими та дешевшими, ніж лицарська броня.
Реконструкція обладунків часів князя Данила Галицького
Під час відомої Грюндвальдської битви, де українське військо виступало спільно з поляками та литовцями, до легкої броні додавались шоломи, часто круглі або у формі капелюхів. Заборола, що прикривали обличчя, характерні для лицарства, українськими воїнами майже не використовувались.
Картина А. Орльонова “Галицькі хоругви в Грюнвальдській битві 1410 року”
Особливу увагу Артем Бондар приділив часу козацтва. За його словами, навіть в офіційних джерелах нерідко подаються спотворені факти про одяг та озброєння козаків.
«Не секрет, що Схід був розвиненіший від західних країн, принаймні що стосувалось тканин і зброї. Ми їли з грубої глини, а вони вже знали порцеляну. Ми ходили в сукні, а вони в шовку і парчі. І зброя їх була легшою, ефективнішою, у них були кращі ковалі. Шабля східна найкраща, рушниця східна найкраща. І козак завжди ходив в одягу східного стилю», – розповідає він.
Широкі шаровари були виключно святковим одягом, похизуватись на ярмарках. Для бою або їзди на конях вони були незручними, тому звичайний одяг козака – довгий жупан, вузькі штани і високі чоботи.
Хитрість і швидкість завжди були перевагою козацького війська. Напади з засідок, використання легких маневрених човнів-чайок для блискавичної висадки в приморських ворожих портах або оточення важких неповоротких турецьких галер робили козаків небезпечним противником.
Козацька чайка
Також українські вояки в повній мірі оцінили вогнепальну зброю. «Зазвичай козаки стріляли, вишикувавшись в три ряди. Кожен мав заряджений мушкет. Перший ряд стріляв і відходив назад перезаряджати зброю. Стріляв другий і відходив, третій. На той час перший ряд вже мав заряджений мушкет і знову вставав до бою», – пояснює Артем Бондар.
Однак політичні інтриги і релігійні розбіжності не дали можливості на той час сформувати незалежну державу, і в подальшому українці воювали або в складі військ інших країн, або вели партизанські війни.
Це вплинуло і на стрій, і на озброєння українців. Перша світова війна призвела до різноманіття західних зразків військового одягу, в основному з сукна. Також різною, часто трофейною, була і зброя, тому в одному загоні могли користуватись німецькими, австрійськими, російськими гвинтівками, пістолетами і кулеметами.
За словами Артема Бондара, історія українського війська доводить, що наші предки завжди були вправними і вигадливими в бою. І цю традицію продовжують наші захисники.
Читати також: Галицькі Леви: як бойові побратими з Івано-Франківська допомагають військовим на фронті і в тилу
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
На головному фото – ілюстрація Ю. Журавля «Пантеон Героїв».
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
