Недобиток Дмитро Васильович — старший інструктор тренінгового центру ГУНП в Івано-Франківській області. Для друзів він просто Бізон. Після початку повномасштабного вторгнення вступив до лав Збройних сил України. Під час служби отримав поранення, тож більше не міг брати участі у штурмах. Однак службу продовжив у поліції.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на поліцію Івано-Франківської області.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Дмитро за лічені тижні повернувся з-за кордону до України. Питання, чи захищати країну, для нього навіть не стояло: без вагань узяв до рук зброю. Прикладом для нього був старший брат, який також проходив службу.
«Боронити державу від ворога — це було щось більше, аніж просто поклик душі», — пригадує Дмитро.
Спершу Дмитро готувався самостійно, згодом успішно пройшов відбір до полку «Цунамі» Об’єднаної штурмової бригади «Лють». Так він став поліцейським і штурмовиком. На той час йому було лише 22 роки.
«Я завжди хотів бути піхотинцем, штурмовиком. Мене не цікавили дрони чи тактична медицина. Мені пропонували бути й бойовим медиком, мінометником, артилеристом, водієм танка тощо. Чесно — це мене не цікавило. Я завжди хотів брати безпосередню участь у ближньому бою. Хотів бачити ворога. У мене такий характер, що я завжди хочу йти вперед, лише вперед», — розповідає Бізон.
Бізон
Сьогодні за плечима бійця чималий бойовий досвід: штурми ворожих позицій та поранення, а в пам’яті назавжди залишилась розбита Кліщіївка. Це був його перший вихід на позицію. Більшість будівель були зрівняні з землею, а хаотичні ворожі прильоти відбувалися ледь не щохвилини.
Саме там Дмитро втратив одного зі своїх побратимів. У Кліщіївці на той момент діяли суміжні підрозділи ЗСУ — разом їм вдалося звільнити село. Ворог сподівався утримати населений пункт чисельністю, але «лютівці» перемогли якістю.
«Коли ми заїхали на позиції, то полк російської федерації „Ахмат“ втікав. Бо ми чули навіть по рації, як мобілізовані росіяни передавали, щоб вони повернулись. Ми дуже злагоджено працювали, дали їм гарну відсіч. Тоді про нашу бригаду написало багато російських пабліків, порівнювали нас з «АЗОВом». Це нам подобалося», — зазначає Дмитро.
У Кліщіївці Дмитру неодноразово доводилося брати участь у ближніх боях, вийти з них переможцем, рятувати важкопоранених під обстрілами і брати полонених. Ворог був настільки близько, що міг перебувати в сусідніх будівлях і плутати позиції.
«Ми сиділи у підвалі, готувалися до наступного бою. І тут ми бачимо — хтось іде, заходить і каже: “Парні, привєт, как дєла?”. Ми були шоковані. Це був ворог, але він дуже скоро зрозумів, що помилився будівлею. Він здав зброю, і ми взяли його в полон», — пригадує боєць.
Бізон з побратимом
Бізон отримав поранення під час танкового обстрілу: вибухова хвиля відкинула його на кілька метрів. Він дістав контузію та травму спини і вже не міг ефективно штурмувати, але службу в поліції продовжив.
Нині Дмитро — старший інструктор тренінгового центру ГУНП в Івано-Франківській області. Він навчає майбутніх офіцерів вогневої підготовки, тактики бою та домедичної допомоги.
«Дехто каже, що поліція не воює, але насамперед потрібно звернутися до самого себе: що робиш зараз ти? Яку користь для суспільства й держави приносиш? Українська поліція воює, а хто думає, що ні — нехай поїде на фронт і побачить це на власні очі», — додає Дмитро.
Читати також: «Ця справа — моє життя»: Олександр «Метелик» відкрив мотомайстерню у Франківську після поранення
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
