Напевно, кожен з нас мав шкільне завдання — скласти родовід. Ми так і робили: малювали дерево, де вклеювали фото мами, тата, бабусі чи дідуся. Але чи замислювались ми тоді, що дослідження родинних звʼязків можуть привести до наших предків із ХІХ століття? Виявляється, можуть. І Андрій Лундяк з Прикарпаття знає, як це зробити.
Інформатор Івано-Франківськ поспілкувався з паном Андрієм та дізнався, як це — дослідити всі родовід до пра-пра-пра-пра-родичів.
Андрій Лундяк народився у селі Молодків, що на Надвірнянщині. У студентські роки здобув технічну освіту, а біологією професійно не займався ніколи — вона була лише його хобі. Після смерті дідуся в 2003 році чоловік вирішив розширити інформацію про давні генеалогічні зв’язки між різними родинами в селі. Він опитував людей, досліджував архіви, документи та сільські розповіді. І хоча, не всі люди радісно реагували на зустрічі з чоловіком, який чомусь розпитує їх про родичів, поступово у пана Андрія вимальовувалася картина родоводу. І саме генетичне тестування, про яке далі ми будемо розповідати, стало інструментом, який може вивести дослідження родоводів на новий рівень — від банального родового дерева до міграцій між районами та областями.
Наприкінці 2024 року пан Андрій став адміністратором одного із проєктів на платформі FamilyTreeDNA, який займається розширенням інформації про генофонд області.
Яка користь франківцям, нашій області від цих досліджень, що вони можуть дати для наших читачів?
«В першу чергу, якщо ми беремо пересічну людину з області, то кожна людина, я більш ніж впевнений, в контексті родоводу далі за своє село, райцентр чи навіть місто, не виходить — максимум вивчає історію родоводу до покоління прадіда. Далі, на жаль, або немає інформації, або немає зацікавленості, або немає документів. І так чи інакше люди цим не цікавляться.
Я завжди пояснюю користь цих досліджень так: по-перше, дослідження родоводу для людини дає можливість дізнатися більше про історію свого роду: чи це люди з одного села, чи вони примігрували з іншого села, чи були змішані зв’язки, чи були офіційні чи неофіційні народжування. Дуже багато є ситуацій, зокрема за часів Першої і Другої світових воєн. Багато тем таких чутливих, що ніхто не розкаже. Тому пересічний житель області може сказати: “Андрій, це занадто складно”. Я з цим абсолютно погоджуюся, бо сам розумію, що перші кроки дуже складні. Але якщо людина хоче дізнатися більше про себе, про свій родовід, про своє село, про свій район, про свою область, то така людина на ціну золота, тому що ця людина здатна мислити, здатна розширювати свої горизонти мислення і найголовніше, що я якраз завжди хочу доказати, що досліджуючи своє минуле, кожна людина допомагає іншим людям».
За словами пана Андрія, в межах проєкту він бачив багато випадків, коли дослідження однієї людини з одного села допомагала дослідженню іншій людині з іншого села. Вони навіть не були знайомі з собою. А це величезна характеристика співпраці людей в спільноті.
Як вам, людині, яка фактично до біології не була ніколи дотична, було ознайомлюватися з цими принципами генеалогії? І, зокрема, з ДНК-тестами?
«Мій особистий шлях був такий, що я почав з генеалогії. Я мав базову шкільну освіту. Я розумів, хто такий чоловік, хто така жінка, що таке Y-хромосома, X-хромосома. Але з 2014 року я сам увійшов в цю тему. Я зрозумів, як мутують сегменти хромосом в Y-хромосомі, та яка специфіка мутацій в інших хромосомах. Тобто я, як технічна людина як програміст, я знаю, як програмувати код. А генетика — це програмування людини.
Зрозумівши, якщо в мене є інформація, якщо в мене є здатність пояснити людям базові прості речі і це їм допоможе зрозуміти їхню генеалогію, то чому б це не зробити? Тому якось автоматично вийшло, що я цікавлюся Івано-Франківською областю, багато інших людей цікавляться. Я здатний зібрати людей в групі, в спільноті спільних інтересів. Вони в більшості випадків вже щось чули про генетику чи як хромосоми працюють, то чому б не об’єднати зусилля?»
Чи в ході ваших досліджень бували такі випадки, коли знаходились родичі, які навіть не могли уявити, що вони дійсно були родичами?
«Якщо коротко, то так. Наприклад, у селі біля мене жив хлопець. Ходили разом майже до школи, він на пару років молодший від мене. Прізвища абсолютно різні. Не було відомо прямих родинних зв’язків між гілками нашого родоводу. Свого часу я думав, що його татова гілка може бути взагалі з іншого села, а тому я навіть не досліджував глибше. І потім він робить тест — буквально минулого року і виходить, що він мій далекий родич. І я тоді кажу: «Ну як же ж так, що я ціле своє життя ходив і знав цю людину, а не знав, що він родич». У нас ситуація така, що наш спільний родич аж у 1830 році народився. Уявляєте, яка це відстань».
Ви проводите ці дослідження, я бачила навіть, що ви публікуєте дописи, в яких ви вказуєте, що ви оплачуєте ці дослідження. А чому?
«Тут є дві сторони — особиста і робоча. Особиста пов’язана із моїми особистими дослідженнями. В мене прізвище Лундяк. Старша форма прізвища була Lunda (Люнда), і це виключно в прямій гілці чоловіків, через мого тата. Чоловіки з прізвищем Люнда потенційно примігрували до села Маркова — недалеко від села Молодьків, але вже у Богородчанському районі. Вони примігрували дуже ймовірно із Рожнятівського району. І коли я собі ставлю питання: «Андрій, яка міграція твоїх Y-хромосомних чоловіків, з прізвищем Люнда? Можливо, з прізвищем Коваль, можливо, з прізвищем якимось іншим. Але яка міграція твоїх істинних біологічних і Y-хромосомних чоловіків від Адама з Африки до Андрія у селі Молодків?»
Коли я собі задаю це питання, то я знаю, як це дослідити. Треба зробити Y-хромосомні тести хоча би проміжним чоловікам з різних населених пунктів. В питанні особистому, я не шкодую коштів, щоб зробити двом, трьом, десятьом, п’ятдесятьом людям, тільки б вони захотіли. Я цілий 2025 рік потратив на дослідження генеалогії Люнда з Рожнятівського району. А майже ніхто не відписав мені із живих людей: ні з Facebook, ні з Instagram чи з інших соцмереж. Просто немає людей живих з прізвищем Люнда. Тобто, я навіть не можу зробити генетичний тест, аби підтвердити мою теорію. Але оплачую без питань, бо я хочу собі дослідити свою татову чоловічу гілку.
З точки зору адміністратора генеалогічно-генетичного проєкту Івано-Франківської області, фактично, я є проміжна ланка. Я займаюся цим проєктом на платформі FamilyTreeDNA. Це є волонтерський проєкт. Ніхто мені за це не платить гроші. У межах проєкту є таке поняття як фонд, у який можуть задонатити учасники проєкту чи інші люди з поза проєкту».
«Фонд» в проєктах на платформі FamilyTreeDNA трохи відрізняється від звичної уяви про фонди, оскільки це проста система на самій платформі, через яку люди можуть донатити, незалежно чи вони фізична, чи юридична особа. Крім того, немає поняття юридичної особи творця фонду. Всі нюанси визначаються правилами самої платформи FamilyTreeDNA.
Адміністратори не мають доступу до коштів. Людина заходить на сторінку FamilyTreeDNA проєкту, вибирає «задонатити», вписує певну суму в доларах чи в євро, вибирає метод оплати чи PayPal, чи картка і перекидає. Кошти потрапляють на віртуальний рахунок самої платформи. Їх не отримують особисто інші адміністратори чи учасники.
«Деколи і я особисто можу закинути гроші, чи інший адміністратор, чисто волонтерськи, щоб ми в межах нашого проєкту могли замовити оновлення генетичного тесту існуючому учаснику, або замовити новий тест новому учаснику проєкту.
Наприклад, людина приходить до мене і каже: «От я дослідив генеалогію, родовід з двох населених пунктів Івано-Франківської області, генетичні тести не робив, але хотів би дуже, але немає коштів». Питаннь немає. У нас 30-40 доларів завжди може знайтися в фонді, ми можемо оплатити генетичний тест. За приблизно місяць часу очікування результати повинні вже бути. Головне – бажання. Бо, на жаль, є люди, які не хочуть робити генетичні тести. Вони відмовляються з тих чи інших причин: релігійних, суспільних, особистих. Я не стараюся людей переконувати, я рекомендую».
Більше того, додам, що в нас в проекті є люди з діаспори. Наприклад, людина живе в Америці, для неї 100 доларів — це є копійки. Вона долучилася до нашого проєкту і ми їй допомогли знайти якісь метричні записи чи інші документи онлайн, допомогли перекласти з української на англійську. Людина відчула, що це поміч для неї, для її дослідження і потім вона просто донатить 100 доларів. Ну, то ясно, що в межах нашого проекту ми маємо кошти, які вільно, спокійно можемо використати для іншої особи з нашого проекту, яка не має цих коштів.
Більшість людей самі оплачують тести, але коли трапляються ситуації, в яких потрібно допомогти — проєкт допомагає».
Пан Андрій зазначає, що люди по-різному ставляться до його діяльності. Хтось — підтримує, хтось не розуміє, а хтось хвилюється, що буде з його даними. Та це не стає на заваді — ось вже 11 років він займається дослідженням генеалогії.
У другій частині інтервʼю ми розповімо, яким чином будь-хто може дослідити свій родовід, куди звертатися та скільки чекати на результати.
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
