Шахи – вид спорту, якому тисячі років, але інтерес до нього не згасає. Сучасні технології розширюють можливості для тренерів, спортсменів і аматорів. А виклики останніх років дали новий сплеск зацікавленості шахами у світі.
Про спортивну, і не тільки, складову шахів Інформатор Івано-Франківськ поспілкувався з тренеркою дитячо-юнацької спортивної школи №3 Лесею Федорчук.
З шахами все життя
Уродженка Калуша, Леся зовсім маленькою познайомилась з грою у шахи, коли мама привела сестер-двійнят до місцевої спортивної школи. Першою тренеркою дівчат стала Галина Володимирівна Шевчук.
«Ми їй дуже вдячні, ми так захопилися шахами. Вона стала другою мамою для нас, дуже багато вклала. Ми почали їздити на змагання, у нас були успіхи», – згадує Леся Федорчук.
За її словами, в роду любителів шахів не було, тому мама дивувалась, що дівчата виявились здібними до цього виду спорту, неодноразово брали участь у міських, районних, обласних та всеукраїнських змаганнях. Але при цьому професією цей спорт став для сестер Лесі і Люби практично випадково.
«Ми хотіли бути медиками. І ми приїхали у Львів, підійшли до інституту медичного, побачили, що дуже великий конкурс, багато абітурієнтів, усі кудись дзвонять, з кимось домовляються. І в останній момент ми просто вирішили піти в інститут фізичної культури. Тим більше, тренер, а на той час у мене був Роман Миколайович Павлюк, наполягав, щоб ми продовжили навчання саме в інституті фізкультури. Але ми його розглядали як запасний варіант. Був останній день здачі документів, і ми подали на відділення шахів», – розповідає пані Леся.
Вдалий вступ надихнув сестер, а оскільки в групі тільки вони були дівчатами, то протягом усього студентського життя грали за інститут на різних турнірах. Після навчання Леся залишилась у Львові, працювала у школі вчителем фізкультури і, звичайно, започаткувала шаховий гурток для учнів. А приватні уроки давала ще раніше.
«Років з шістнадцяти я офіційно вже почала трошки бути тренером, вкладатись у свій розвиток. І мені було цікаво навчати інших, дивитися, чи мені це йде. І мені дуже сподобалося», – каже тренерка.
Сьогодні Леся Федорчук працює в Івано-Франківську у дитячо-юнацькій спортивній школі №3. Тренерка має кілька груп, у яких займаються близько 50 дітей різного віку.
Заняття з шахів. Фото з архіву Лесі Федорчук
«Коли дитина приходить, з перших занять важко сказати, чи схильна вона до шахів. Тут багато факторів: чи займався хтось в сім’ї цим спортом, який у дитини характер, чи вміє вона зосередитись, – пояснює пані Леся. – Адже це спорт. Тут є змагання, розряди. Тому треба тут зусилля, тренування і, звичайно, свій саморозвиток. Хоча є й вундеркінди, які за кілька місяців можуть виконати два чи три розряди».
Турніри, на яких можна підвищити свій спортивний рівень, проводяться регулярно. В основному – в залі шахового клубу, що на Незалежності 152б. Але коли на вулиці тепло, столи вивозять до парку і проводять змагання під відкритим небом.
Дівчатка vs Хлопчики
«Дуже запам’ятовуються мені останні роки, коли я вже тут працювала вчителем фізичної культури у школі „Перші ластівки”. У той період я грала за департамент освіти тут, у Франківську.
Всі 10 років була у жіночій збірній команді. Ми вигравали перші місця, бо і чоловіки грали зі мною теж в команді. Тому що чоловіки краще грають жінок, це однозначно. І я скажу, жінці дуже добре, коли вона грає з чоловіком. Вона набирається досвіду, вона набирається якоїсь такої професійної тактики, стратегії», – пояснює пані Леся.
За її словами, якщо дівчата, які ходять на секцію шахів, на тренуваннях грають з хлопцями, то на змаганнях, де дівчата і хлопці грають окремо, досвід таких тренувань помітний.
Сеанс одночасної гри у шахи. Фото з архіву Лесі Федорчук
«У цьому виді спорту чоловіків більше ніж жінок. Тому нам з одного боку ніби і легше, але з іншого – таки складно. І я поважаю тих дівчат, які приходять до нас, хочуть бути у спортивній школі, хочуть тренуватися, брати участь у змаганнях», – каже пані Леся.
Сплеск популярності шахів в онлайн-форматі
Пандемія коронавірусу, яка накрила планету у 2019-2020 роках, відкрила вікно можливостей для шахів. Люди, обмежені в активностях через карантин, стали багато уваги приділяти домашнім розвагам, серед яких був і цей вид спорту.
Ще у 2010 році француз Тібо Дюплессі розробив онлайн-платформу для навчання і гри у шахи. І вона стала в пригоді як професійним гравцям, так і великій кількості любителів під час карантину.
Онлайн-платформа для занять шахами. Фото з архіву Лесі Федорчук
«Нам, як тренерам, так і шахистам, було дуже зручно під час ковіду бути в цій платформі. Інші види спорту, можливо, страждали в тому, що їм треба рухатися, десь бути на полі. А для нас це був дуже супер такий розробок платформи цієї. Ми займалися, тримали дітей в спортивній школі, на відстані, але ми бачилися в Зумі, ми спілкувалися. Це дійсно новий формат для нас, для розвитку дітей, це супер», – розповідає Леся Федорчук.
Шахи і повномасштабне вторгнення
Досвід в роботі з онлайн-програмою допоміг зберегти учнів і навіть знайти нових з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Багато з тих, хто виїхав за кордон, прагнули продовжувати заняття. Ті, хто залишився, хотіли грати з друзями, з якими тепер розділяли сотні і тисячі кілометрів.
Заняття онлайн для дітей за кордоном. Фото з архіву Лесі Федорчук
«Багато діток зі мною тренуються в Зумі, вони виходять з різних країн світу: Швейцарія, Польща, Ізраїль, Німеччина, Болгарія, Естонія, Нідерланди, Америка. Звичайно, треба враховувати всі часові пояси, різниця сім годин, різниця шість, але дітки готові займатися, вони не залишили це», – тішиться тренерка.
А ще в онлайн-занять виявилась несподівана, але дуже важлива у сучасних реаліях місія – можливість розповісти дітям і дорослим за кордоном про те, що відбувається в Україні «з перших уст». У пані Лесі є учні, які вже багато років живуть, або й навіть народилися за межами Україні, однак вони прагнуть підтримувати зв’язок і бути в курсі подій.
«Вони завжди співчувають, вони питаються мене, як я, як у нас ситуація в Україні. У мене є кілька дітей, які не українці, але цікавляться, як у нас ідуть справи, і все розуміють. Питаються, як наші діти, як тренуються діти, а як у вас там навчання, ви навчаєтеся в школі, чи ви в зумі? А це все – передача інформації про те, що відбувається в Україні. І діти за кордоном, принаймні ті, які зі мною займаються, вони знають всі такі нюанси і підтримують нас і наших спортсменів.
Наприклад, хлопчик з Нідерландів захотів зіграти з українцем. Я їх з’єдную онлайн, вони грають. Або діти тут, у спортивній школі питаючи, чи можна зіграти з кимось з-за кордону, бо вже грали, хочуть ще. І так вони спілкуються, знайомляться, комунікують. І так налагоджуються відносини», – розповідає пані Леся.
Шахи готують до життя
«Мені кажуть, що я добра тренерка. Але я трохи вимоглива, – посміхається Леся Федорчук. – Я хочу бачити результати. Ти працюєш, ти вкладаєш в дитину, і ти хочеш щось бачити від неї».
Турнір з шахів. Фото з архіву Лесі Федорчук
Але, крім спортивної складової, шахи важливі для розвитку характеру, впевненості і стресостійкості. За словами тренерки, коли дитина одночасно має слідкувати за часом, ситуацією на шахівниці, прораховувати ходи наперед і передбачити дії суперника – це великий стрес. На початку знаходити правильні рішення у такій екстремальній ситуації важко, але з досвідом гравець навчається зосереджуватись, виділяти головне, робити висновки і, зрештою, вигравати.
«Шахи дають стійкість, вони розвивають. І у теперішній час, коли у нас таке твориться в Україні, вони переключають дитину, зосереджують на інших моментах. Дитина має знайти рішення, коли тренер не підкаже. Шахи вчать бути гнучким, сміливим і вміти відстоювати свою думку. Це дуже важливо», – наголошує Леся Федорчук.
Читати також: Маленьких франківців запрошують до театру ляльок на виставу «Віслючок та Різдвяна зірочка»
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
