Різдво на Галичині важко уявити без вертепу — живого, гучного й водночас глибоко символічного різдвяного дійства. Це не просто театральна вистава чи колядування, а своєрідний народний «код», у якому поєдналися біблійна історія, фольклор, гумор і уявлення про добро та зло. Через персонажів вертепу громада щороку відтворює знайомий сюжет, наповнюючи його новими сенсами, актуальними для свого часу.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з посиланням на Інформатор Коломия.
Небесна свита: вісники добра
У центрі вертепної історії — народження Христа. Саме навколо цієї події вибудовується «небесна» частина дійства. Ангели в традиції виступають як вісники світла і порядку: вони сповіщають про Різдво, підтримують урочистий тон вистави й символічно стоять на сторожі добра. Їхня присутність нагадує, що вертеп — це передусім сакральна історія, навіть якщо далі вона переходить у жарт і сатиру.
Пастушки, на відміну від ангелів, — максимально «земні» персонажі. Вони уособлюють простих людей, які першими почули звістку про диво. Їхні пісні, колядки й дари — це образ щирої, невибагливої віри. Саме через пастушків вертеп наближається до глядача, стає зрозумілим і близьким.
Троє царів (волхвів) додають до цієї історії мотив мудрості й влади, що визнає вищий духовний сенс. У вертепі вони зазвичай з’являються в яскравих, розкішних костюмах, підкреслюючи ідею: навіть земне багатство і сила схиляються перед народженням Христа.
Сили зла: драма і справедливість
Щоб історія не була статичною, у вертепі обов’язково з’являється конфлікт. Його уособленням стає цар Ірод — образ тиранії, страху й жорстокості. Це персонаж, який намагається втримати владу будь-якою ціною, але в підсумку зазнає поразки. У традиційному вертепі це не просто сюжетний хід, а чіткий моральний меседж: жодна земна влада не є вічною.
Поруч з Іродом з’являється Смерть — персонаж, який у вертепі не лякає, а радше встановлює справедливість. Вона приходить по тирана як нагадування, що перед вічністю всі рівні. Це один із найсильніших символів вертепу, який поєднує страх і моральний урок.
Чорт, навпаки, виконує іншу функцію. Він постійно шкодить, підбурює, жартує, втручається в події, але водночас залишається комічним. У вертепній традиції зло не лише перемагають, з нього ще й сміються. Саме через сміх чорт втрачає свою силу.
Народні персонажі: гумор та життя
Окреме місце займають народно-побутові персонажі. Вони не мають прямого стосунку до біблійного сюжету, але роблять вертеп живим і сучасним. Жид (Мошко) та Сура у галицькій традиції символізують торгівлю, гроші й підприємливість. Їхні сцени наповнені побутовим гумором і часто стають найбільш упізнаваними для глядачів.
Циган — персонаж руху й хаосу. Він ворожить, хитрує, намагається щось «виміняти» або пожартувати з господарів. Через нього вертеп отримує динаміку і несподіваність.
Образ козака, а в сучасних вертепах — воїна УПА чи захисника ЗСУ, є прикладом того, як традиція адаптується до історичних обставин. Це символ оборони, гідності та боротьби, який органічно вплітається у різдвяне дійство і робить його актуальним для сьогодення.
Читати також: У головному соборі Івано-Франківська відбулись богослужіння з нагоди Різдва Христового (ФОТО)
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Головне фото – Інформатор Коломия.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
