Сітки, костюми, кавери – усе, щоб військовий на передовій став максимально непомітним для ворога. Таку ціль поставили перед собою учасники волонтерської благодійної ініціативи «Замаскуй воїна», і щомісяця створюють десятки квадратних метрів маскувального захисту для військових.
Журналістка Інформатора Івано-Франківськ поспілкувалася з Людмилою Лучин – організаторкою ініціативної групи, де свій щоденний внесок у допомогу фронту роблять сотні людей.
Людмила Лучин -волонтерка, організаторка благодійної ініціативи “Замаскуй воїна”. Фото з архіву Людмили Лучин
Допомога – це покликання
Для Людмили Лучин війна почалась у 2014-му, коли її чоловік добровольцем відправився захищати східні кордони України.
«Це називали конфлікт, називали АТО, але ми вже тоді розуміли – це війна», – згадує пані Людмила.
З волонтерством вона була знайома ще раніше, опікувалась дітьми з інвалідністю, які були на кріслах колісних.
«До мене звернулись з соціальної служби , щоб я допомогла з організацією збору коштів на підгузки та інші засоби гігієни для діток. Не знаю, як так вийшло, що мені вірили, давали гроші, за які купувалось все необхідне. Пам’ятаю, як я з донечкою, ще геть маленькою, з візочком ходила по магазинах, купувала ті підгузки, передавала соцпрацівникам. Мені було важливо все зробити швидко, щоб гроші не затримувались, щоб потреби були закриті», – згадує Людмила Лучин.
Водночас вона багато писала і звітувала про цю діяльність у Фейсбуці, привертаючи увагу все більшої кількості людей. Усі ці навички за кілька років стали у нагоді, коли було потрібно зібрати колектив для плетіння маскувальних костюмів.
«Мене запросили до новоствореної організації “Територія добрих справ”, де об’єднувались дівчата, чиї чоловіки були на фронті. Ми робили різні хенд-мейд вироби і організаторка передавала їх за кордон. Наші українці там влаштовували благодійні ярмарки, а виручені кошти витрачались на потреби військових. Згодом дружин військових ставало все більше, і Тетяна Фреїшин, об’єднавшись з активними учасницями, створила громадську організацію “Дружина воїна”. Саме тоді ми почали плести маскувальні сітки», – згадує вона.
Коли Людмила разом з іншими жінками почали плести, військові, в тому числі і її чоловік, підказували розміри, колір, візерунок, які були потрібні на передовій.
Перший маскувальний костюм був готовий 28 лютого
Волонтери благодійної ініціативи “Замаскуй Воїна”. Фото з архіву Людмили Лучин
Про початок повномасштабного вторгнення у Людмили Лучин збереглись яскраві спогади. Головне, швидко прийшло розуміння, що потрібно включатись у допомогу фронту.
«23-го вночі (лютого 2022 року – ред.) ми були вже на стрьомі, 24-го пролунали вибухи, ми вже знали, що почалася війна. 25-го всім було страшно, всі сиділи в хатах, ніхто нікуди не виходив. А 26-го мені прийшла до голови ідея, що треба щось робити терміново, допомагати, згуртовувати людей. Вже почалась війна, хлопці відправлялися на схід. І потрібно було плести маскувальні сітки», – розповідає волонтерка.
На той момент волонтерський пункт організували у ліцеї №15. Туди люди зносили все: від продуктів до одягу та інструментів. Там же почали плести маскувальні сітки. Основи робили з тонких смужок тканини, сплетених технікою макраме в сітку, на яку нав’язували клаптики потрібних відтінків.
А ідея з маскувальними костюмами виникла, коли одна з жінок принесла «на клапті» кілька десятків нових курток кольору «хакі».
«Мені було дуже шкода їх різати, бо вони нові, запаковані куртки, всі під нуль, там було більше 50 штук. І в мене така ідея виникла, давайте не різати, давайте спробуємо зробити маскувальний костюм. Я почала думати, який колір може бути на голій території. Ага – солома. А солому що нагадує? Мішковина. Так крупинка до крупинки прийшла ідея створювати маскувальний костюм із мішковини», – згадує пані Людмила.
28 лютого вже був готовий перший костюм. Створювався він «з нуля», адже жодної інформації в інтернеті про щось подібне не було.
«Він був не ідеальний, він був дуже громіздкий, це були наші перші спроби, перші кроки. Хлопці, помірявши, пробувавши на позиціях, нам давали зворотній зв’язок і поради, як його облегшити, як покращити», – розповідає волонтерка.
Від одного костюму за три дні до трьох костюмів за день
Перші костюми були викроєні з тканини, на них нашивали мішковину і клаптики, потім перейшли на готову сітку, з якої кроїли плащ і штани і вплітали нитки. Потім, за підказкою військових, штани замінили на панчохи з поясом, додали бахіли і накидку на стрілецьку зброю.
Збільшувалась кількість людей, які робили костюми, потрібно було більше місця, і тут на допомогу прийшли Оксана і Ігор Дільні. Ігор до початку повномасштабного вторгнення створив реабілітаційний осередок для хлопців, які повертались ще з АТО – «Нові Крила». Там створення маскувальних костюмів було поставлено «на потік».
«У “Нових Крилах” ми засіли дуже надовго. Поки Ігор був на фронті, ми у цьому приміщенні плели і шили. Але потім він повернувся і вирішив відновити роботу центру, вже для реабілітації військових, які повертались з повномасштабки. І нам пощастило знайти приміщення у шаховому клубі ДЮСШ №3. Тут ми вже більше двох років», – розповідає Людмила Лучин.
Волонтери благодійної ініціативи “Замаскуй Воїна” у шаховому клубі ДЮСШ №3. Фото з архіву Людмили Лучин
Спочатку волонтерки робили в середньому один костюм за три дні: від заплітання сітки до пакування. На піку виходило по три костюми за день. Але військові замовляли й сітки на техніку, тож волонтери почали паралельно робити й їх.
Також за ці роки значно змінились і самі костюми.
«Одним з головних питань було зробити його легшим. Тому ми вигадали плетіння зигзагом. Це залишає ту ж густину, але практично вдвічі зменшує кількість витрачених пучків», – каже пані Людмила.
А справжній прорив стався, коли було вирішено використовувати спанбонд.
«Ця неткана тканина дуже легка і швидко сохне. Проблемою костюмів з мішковини завжди було те, що вони сильно вбирають вологу. Після дощу чи роси його потрібно довго просушувати. А спанбондовий в рази швидше сохне. І плести з нього швидше, хоча мішковину і нитки ми все одно додаємо. Костюм з мішковини важить 2-2,5 кг, а спанбондовий – до кілограма», – пояснює волонтерка.
Військові у костюмах від “Замаскуй Воїна”. Фото з архіву Людмили Лучин
За 2025 рік було зроблено і відправлено на передову 517 костюмів, 832 кавери та 192 сітки на техніку.
«Це лише за один рік. Загалом понад 2000 костюмів вже маскують наших захисників. Ми розуміємо, що це розхідний матеріал. Але водночас дуже тішимось історіями від військових, які розповідають, що “свій” маскувальний костюм не дають нікому, а возять з собою на різні бойові позиції», – наголошує Людмила Лучин.
Посилки на передову від “Замаскуй воїна”. Фото з архіву Людмили Лучин
Волонтерки з «Замаскуй воїна» створюють «чугайстриків»
Коли волонтерська спільнота з’їхала з реабілітаційного центру, назва «Нові Крила» (а вона використовувалась і у Фейсбуці, і у робочій групі у вайбері) стала неактуальною. Потрібно було вигадати щось нове.
«Мені захотілося придумати таку мотивуючу назву, яка б спонукала до дії. Це такий волонтерський проєкт, де задіяні дуже багато воїнів, так і вийшло – “Замаскуй воїна”, – пояснює Людмила Лучин.
Самі костюми волонтерки називають «чугайстрами», «чугайстриками».
«Чугайстр – це така міфологічна істота, яка захищала наших козаків у лісах. Його часто зображують волохатим старцем, який маскувався під природне середовище. Тому символічно, що тепер костюм, який захищає наших воїнів, називається “чугайстром”. Ми не хочемо називати їх “кікімора”, бо ця назва від росіянців. Тобто тих, чиєю мовою ми не хочемо спілкуватися ні зараз, ні у майбутньому», – розповідає волонтерка.
“Чугайстри” – маскувальні костюми. Фото з архіву Людмили Лучин
За словами Людмили Лучин, не менш важливою за вигляд і назву костюму є енергетика, з якою він створюється. Як і у будь-якій великій спільноті, а зараз у проєкті задіяні кілька сотень людей, не обходилось без суперечок, образ, непорозумінь.
«Я завжди акцентувала, так, дівчатка, тут ми не сваримося, тому що ми плетемо маскувальні костюми, ми повинні вплітати у них тільки хорошу енергетику. Ми кожен костюм, коли пакуємо, кропимо святою водою, пришиваємо освячений ладан, і коли плетемо та шиємо – теж молимося і стараємося думати тільки про хороше», – розповідає пані Людмила.
Окроплення свяченою водою маскувальних костюмів. Фото з архіву Людмили Лучин
До допомоги долучаються усі: від дітей до пенсіонерів. Молодші – малюють листівки, роблять обереги, пишуть листи для захисників. Старші жінки, яким важко плести або зшивати костюми, розплітають в’язані речі, ріжуть нитки, складають їх у пучки, що використовують для плетіння. Багато людей забирають роботу додому, а до клубу приносять вже готові кавери, панчохи, зшиті плащі.
Волонтери готують матеріали для маскувальних костюмів. Фото з архіву Людмили Лучин
«Я особисто і від кожного воїна зокрема, дякую всім нашим помічникам, які щоденно витрачають свій час і гроші на допомогу “Замаскуй воїна”. Приємно, коли наші українці за кордоном також згуртовують людей , організовують благодійні ярмарки, чи просто збирають кошти, чи необхідні речі, як от наприклад тканину, щоб хоч якось облегшити наші постійні потреби», – зазначає волонтерка.
Волонтери благодійної ініціативи “Замаскуй Воїна”. Фото з архіву Людмили Лучин
Творчість і волонтерство як дві грані однієї особистості
На думку Людмили Лучин, зараз творчість відходить на другий план. Та як людина, яка все життя була пов’язана з театром, поезією і музикою, вона знаходить способи пристосувати свої вміння до сучасного життя.
«Я так кажу, якщо Бог дав талант писати, то використовую його в правильному напрямку. Тому я пишу в Фейсбуці пости подячні нашим волонтерам. Я часто думаю, як правильно звернутися до всіх, хто допоміг, тому що в мене до них величезна повага, величезна вдячність. І хочеться, щоб ці люди справді розуміли, що вони дуже цінні. І тому своїми словами у постах я якось намагаюся сказати це красиво. Не просто сухо, дякую вам. А якось оформити в якийсь такий гарний текст, щоб захотілося його не просто прочитати, а й поширити, і щоб спонукало більшу кількість людей до допомоги», – каже волонтерка.
Ще кілька років тому вона написала колядку, яку назвала «Різдвяні дзвоники» і навіть заспівала її з дітьми, яких навчала музиці і вокалу.
«Я тоді писала багато пісень для діток, які займались у вокальній студії. Бо кожній дитині хочеться мати свою пісню. Також була спільна колядка. А вже під час повномасштабки, у 2024-му, я змінила текст , підлаштувавши його під величезне бажання всіх українців і назвала її “Дзвін перемоги”. Ми разом з дівчатами з громадської організації “Дружина воїна” її презентували на початку 2025 року. Дякую усім дотичним до процесу створення, хто робив звукозапис, відеозапис. Зйомки відеокліпу відбувались у музеї “Галич”. Це було дуже красиво», – ділиться спогадами пані Людмила.
Зараз на творчість практично немає часу, однак, за словами Людмили Лучин, вона записує думки, якісь цікаві репліки і фрази у нотатник, щоб пізніше повернутись до них і оформити в нові твори.
А поки що на першому місці – щоденна допомога країні у боротьбі проти ворога:
«Зараз наша місія, як і у всіх українців – не зламатися, не надавати привід ворогу нас розколоти. Дружити і триматись купки, як я часто говорю. І багато вкладати сил і часу у волонтерський напрямок. Бо тільки #разом_до _перемоги йти легше».
Волонтери благодійної ініціативи “Замаскуй Воїна”. Фото з архіву Людмили Лучин
Читати також: Борщик, бульбочка і душ: як «об’єднані теплом» франківські волонтери допомагають фронту
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Джерело головного фото – архів Людмили Лучин.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
