Яким є очікування з війни, як ужитися з цим почуттям, а головне – як його пережити: відповіді на ці питання читачі та читачки знайдуть поміж сторінок та ілюстрацій збірки «Чекання. Артбук коханої воїна». До книги увійшли історії шести дружин та партнерок військовослужбовців, зокрема франківських письменниць Софії Сіренко, Ольги Деркачової та Христини Кухарук (Букатчук).
Пише Інформатор Івано-Франківськ.
Книга «Чекання. Артбук коханої воїна» є збіркою есеїв шести українок, об’єднаних досвідом очікування близьких з війни. Кожна з жінок поділилася своїми переживаннями і почуттями у надії дати взаємопідтримку тим, хто досі залишається на самоті із болем та тривогою. Історії дружин та партнерок військовослужбовців супроводжуються ілюстраціями франківської мисткині Софії Сіренко. Саме її картини стали тлом та початком створення артбуку «Чекання».
Софія Сіренко на презентації графіки серії «Чекання» 2 грудня 2025 року
У 2024 році Софія взяла участь у випускній виставці школи фра фра фра від Асортиментної кімнати в Івано-Франківську. На експозиції мисткиня презентувала серію графіки – вісім картин, присвячених чеканню з війни. Саме вони стали поштовхом створити артбук із текстами дружин і партнерок воїнів.
Книга «Чекання. Артбук коханої воїна». Фото та ілюстрація: Софія Сіренко
«Після виставки я почала роздумувати, чому б не оформити книгу або зін (ред. самвидавна арт-книга) із цими картинами. Тоді почала шукати письменниць, які на той час були дружинами військових, як і я. Спершу поділилася ідеєю з письменницею Ольгою Деркачовою й запропонувала їй написати текст», – згадує Софія Сіренко.
З часом до створення збірки доєдналися дружина воїна та письменниця з Києва Тетяна Белімова, дружина та мати військових Дара Корній, письменниця з Рівного Іванна Голуб та письменниця з Івано-Франківська Христина Кухарук (Букатчук). Кожна з жінок підготували тексти про власний досвід очікування коханих і близьких з війни. Проте есеї не просякнуті жалем, а навпаки – підтримкою до тих, хто продовжує боротися з болем.
«Я хотіла, щоб між рядками у книзі прочитувалась надія, тексти несли світло й могли допомогти читачкам побачити, де знайти опору», – ділиться Софія.
Для артбуку «Чекання» мисткиня підготувала не лише двадцять дев’ять ілюстрацій і обкладинку, а й власний есей під назвою «Моя маленька тваринка». Завдяки метафорі – уявній істоті, яка буцімто мешкає з нею, Софія описує свій стан заціпеніння, у який можуть потрапити інші дружини військових:
Упорядниця артбуку «Чекання» та авторка низки фото Софія Сіренко
«Я вирішила взяти метафору – тваринку, яка завелася у мене вдома, коли я почала цей процес чекання. У самому тексті я розповідаю про те, наскільки важливо не залишатися у стані заціпеніння, у якому відчуваєш наче стоїш на місці і не можеш поворухнутися. Водночас я хотіла передати те, що цей стан певним чином і спокушає, бо у ньому не треба рухатися, вдосконалюватися. Взагалі людина може звикнути до цього стану, але важливо йти далі і навіть у таких важких моментах – шукати опору. У кожного ця опора може бути різною, наприклад, у допомозі іншим, зокрема дружинам захисників, волонтерам зі зборами для потреб військових».
Хоча артбук «Чекання» створювали задля підтримки дружин та партнерок військовослужбовців – його есеї можуть допомогти всім, хто переживає труднощі у зв’язку з участю близької людини у бойових діях. Зокрема збірка дає можливість зрозуміти та підтримати тих, хто цього наразі потребує.
«Зрештою ця книга може мати широке коло читачів, тому що ми всі живемо в одному соціумі і попри те, що у нас є різні досвіди – ми всі якимось чином пов’язані: всі кудись виходять. Ми ж не живемо ізольовоно і, щоб краще порозумітися, щоб вміти співчувати одне одному – нам треба будувати ці містки взаємин. Я думаю, що ця книга також може бути містком порозуміння для когось», – розповідає Софія Сіренко.
Одна з упорядниць артбуку «Чекання» – Ольга Деркачова у книзі розповідає про власну історію очікування близьких з війни та те, як їй вдається проживати цей стан:
Упорядниця артбуку «Чекання» Ольга Деркачова. Низку фото надала Софія Сіренко
«Досвід писання для цього проєкту був особливим, адже якщо у художніх творах автор ховається за маски своїх персонажів, то тут ти пишеш суто про себе і про свою історію, нічого не вигадуючи. Хотілося спробувати, знати, чи вдасться. Сподіваюся, що так. Особлива приємність працювати із Софією Сіренко, адже ми обидві проживаємо досвід чекання, тому мені відгукується її графіка, яка про це. Така ініціатива дуже важлива, адже вона про голоси тих жінок, які чекають своїх коханих з війни. Наші історії, переконана, відгукнуться тим, хто також чекає, вірю, що вони відчують, що не самотні у цьому чеканні. Ну і важливо, щоб світ чув наші голоси».
У збірці «Чекання. Артбук коханої воїна» Ольга Деркачова пише:
«У мене є світлина, на якій я і три покоління офіцерів нашої родини: тато, чоловік і син. Тоді я їх ледве поскладала до знимки, ну бо нащо? Для якої памʼяті? Всі ж тут. Були… Тата немає вже як третій рік. Чоловік вже як третій рік на війні. Син – моя підтримка та опора. А оте «всі ж тут» не те що минуле, а якесь таке, немовби взагалі з іншого життя. І з того фото на мене дивиться не я, а хтось інший. Бо у мене взагалі тепер все по-іншому, та й життя тепер – інше».
Свою історію для артбуку «Чекання» написала і Христина Кухарук (Букатчук). Письменниця пояснює, що доєдналася до ініціативи, адже не вірить у терапевтичну силу жалю, але вірить у силу свідчення:
Упорядниця артбуку «Чекання» Христина Кухарук (Букатчук). Низку фото надала Софія Сіренко
«Погодилася, бо мовчання під час війни — це теж свого роду капітуляція. Написання цього тексту стало для мене спробою зафіксувати момент, коли особиста трагедія переплітається з історичним гартом нації. Це не просто “підтримка проєкту”, це акт визнання того, що наш біль має сенс, а наші втрати — це ціна нашого дорослішання».
Письменниця зазначає, що артбук є важливою ініціативою, оскільки не губиться серед «цифрового шуму» соцмереж, яким сповнене сьогодення:
«Книга — це спроба вийти за межі “цифрового шуму” соцмереж, де пам’ять живе лише до наступного скролу. Вона важлива як простір для усвідомленої відповідальності. Такі ініціативи допомагають нам не розсипатися, а зшивати країну через спільний досвід очікування, втрати та боротьби. Це дзеркало, у якому ми бачимо себе справжніх — не жертвами, а творцями своєї свободи».
Книга «Чекання. Артбук коханої воїна». Фото: Софія Сіренко
В есеї Христина рефлексує над подіями, пов’язаними зі смертю військовослужбовця Богдана Власія, який загинув на Донеччині:
«В основі тексту — розмова з власною пам’яттю та реальність, яку неможливо ігнорувати. Це історія про Богдана Власія, який загинув на Донеччині, і про той «плач лева» його побратима Іллі над свіжою могилою, що став для мене символом найвищого чоловічого розпачу.
Це також історія про “тишу в Signal”, де замість відповідей залишаються лише старі повідомлення. Але водночас це історія кожного, хто сьогодні перебуває в епіцентрі — фізично чи ментально. У тексті я рефлексую над досвідом тих, хто чекає, і тих, хто йде на захист не тому, що не боїться, а тому, що “іншої дії для чоловіка в лютому 2022-го я б не зрозуміла”. Це історія про самотність, яка дає силу, і про зцілення, яке починається з чесності перед самим собою».
У підсумку Софія Сіренко наголошує, що сьогодні, у період війни, слід надавати увагу багатьом голосам. У першу чергу – це голоси військових і тих, хто бере безпосередню участь у бойових діях. Письменниця підкреслює, що уваги потребують всі, хто готовий та має наснагу розповідати правду про російсько-українську війну:
«Коли ми не будемо розказувати про нашу війну, то за нас про неї буде розказувати хтось інший, зокрема ворог. Тобто треба говорити всім, хто має ресурс, хто може. І звісно, що для мене є найважливішим голос військових, тексти про військових, але я вважаю, що голоси і тих, хто чекає мають бути почутими».
Читати також: В Івано-Франківську презентують артбук «Чекання»
Навчатися через комікси: в Івано-Франківську презентували підручник про історію міста
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Головне фото – світлина та ілюстрація Софії Сіренко.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
