Стрілецький підрозділ прикарпатської поліції фактично цілодобово перебуває на найгарячіших ділянках передової. Зона їхньої відповідальності — знищувати ворога: на землі й у небі. Віталій – капітан поліції, один з бійців батальйону, спецпризначенець і «очі піхоти». Він освоїв безпілотні літальні апарати й сьогодні успішно виконує свої службові обов’язки.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з посиланням на Поліцію Івано-Франківської області
Ще в 17 років Віталій свідомо вирішив долучитись до лав поліції в майбутньому. А вже у 22 – він вирушив захищати Україну у складі спецпідрозділу поліції особливого призначення. Тоді він був одним з наймолодших бійців, за що й отримав позивний – Кадет.
«Я йшов у поліцію, щоб служити й захищати. Для мене це не просто обов’язок — це покликання. У спецпідрозділі ми всі як одне ціле, як сім’я», — розповідає Віталій.
В квітні 2022 року прикарпатські спецпризначенці звільняли київські міста і села від залишків російських десантників. Необхідно було прочесати кожний двір, будинок, кожне дерево і кожний кут, виявити будь-яку небезпеку і знешкодити. Наслідки геноциду в Бучі і Ірпені по сьогодні згадує Віталій.
«Ірпінь і Бучу забути неможливо. Ми ніколи не пробачимо того, що там відбувалося. Було все заміновано. Ворог, відступаючи, залишав розтяжки й міни під упаковками сухпайків, в помешканнях людей, в дитячих іграшках. Ти можеш просто зачепити будь-який предмет — і все. Поліцейські вибухотехніки працювали з нами пліч-о-пліч, щоб все зачистити і територія нарешті стала безпечною для людей, — каже боєць.
Потім була Сумщина і Харківщина. На Запорізькому напрямку Віталій отримав своє перше поранення. А два роки тому він разом із побратимами перейшов до новоствореного батальйону особливого призначення.
Війна ставала все більше і більше технологічнішою. Віталій згодом опанував БПЛА та у складі екіпажу аеророзвідки вирушив на Донецький напрямок. Тоді Віталію та його побратимам довелось протистояти ворожій групі «Рубікон», яка вела справжнє полювання за українською артилерією та знищує логістику. До позицій екіпаж Віталія щоразу діставався пішки, проходячи майже 12 кілометрів.
Кадет (по центру). Фото: Поліція Івано-Франківської області.
Сьогодні група аеророзвідки Віталія – очі піхоти. Кожний БПЛА має свою задачу: великі «бомбардувальники» як «Кажан» і «Вампір» – доставляють допомогу, паливо, боєприпаси бійцям, що на землі, або ж знищують ворога, скидуючи вибухівку. Маневрені FPV чудово справляються зі знищенням ворожої піхоти чи техніки. Autel та Matrice – розвідувальні дрони, що дозволяють цілодобово спостерігати за ворогом.
Проте улюблений дрон Віталія – швидкісний та невеликий Mavic, на рахунку якого вже сотні знищених окупантів.
«Через це за нашими екіпажами БПЛА постійно полюють. Вони не шкодують нічого — ні КАБів, ні артилерії, ні FTP, ні “Молній”. Якщо виявляють групу — туди летить усе. Ми відповідаємо за те, що відбувається на землі, і за тих, хто на передовій», — говорить Віталій.
Для Віталія найважчі моменти не тоді, коли по тобі б’є ворог. Найважче, коли бачиш поранених побратимів без зв’язку, які ховаються від ворожих атак. А ти все бачиш з неба й не можеш втрутитися. У такі хвилини особливо гостро відчуваєш відповідальність — за кожен рух та за кожну хвилину в повітрі.
Проте гаяти час не можна. Саме від того, як швидко відшукаєш з неба побратимів й передаси інформацію командуванню – залежать їхні життя. Саме однією із таких найскладніших операцій була ротація суміжних підрозділів під Торецьком. Тоді під час виїзду транспорт з бійцями підбили.
«Ми бачили, як особовий склад вибігає — хтось поранений, усе горить, вони без зв’язку. А ти висиш у небі, бачиш усе й нічого не можеш зробити — лише передавати координати в штаб. Треба всіх швидко знайти. Батарейка за батарейкою, дрон за дроном, лиш би не втратити їх. Кожна хвилина — на вагу золота. І лише під ранок ми допомогли останнім вийшли з Торецька. Евакуація пройшла успішно», — згадує боєць.
За час війни Віталій отримав вже три поранення. Під час однієї з ротацій ворожий дрон влучив у транспортний засіб. Автівка спалахнула, але водій не зупинився й охоплений вогнем екіпаж дістався безпечного місця. Лише пізніше Віталій відчув осколок у руці. Після лікування й реабілітації він повернувся до війська.
Четверну річницю повномасштабної війни Віталій зустрічає на фронті знову. Він зізнається, що найважче бачити сльози дружини й маленького сина, які щоразу проводжають його. Саме їх безпеки змушує рухатись Віталія вперед й разом із побратимами захищати Україну.
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Джерело фото: Поліція Івано-Франківської області.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
