Поки чоловік боронить Україну, мешканка села Рівня Рожнятівської громади Світлана Гарасимів створює вишиті писанки та обереги. Для жінки голка з ниткою стали не лише хобі, а способом пережити розлуку, відволіктися від тривожних думок і дочекатися чоловіка з війни.
Пише Інформатор Івано-Франківськ, покликаючись на Інформатор Калуш.
Звичне життя родини Гарасимів змінилося 6 березня 2022 року. Саме цього дня, у день народження доньки Ірини, голова сім’ї Мар’ян пішов захищати Україну. Відтоді він перебуває на передовій, а Світлана виховує двох дітей і живе в очікуванні його повернення.
Найважче, за словами жінки, розлуку з батьком переживають діти. Старшій доньці Ірині нещодавно виповнилося 10 років, а семирічний Назар, каже мама, фактично росте без батьківського плеча поруч.
«Діти дуже болісно це переносять. Коли моляться, у них одне прохання до Бога: щоб війна закінчилася і тато повернувся додому», — розповідає Світлана Гарасимів.
Ще на початку 2022 року Світлана разом із двома односельчанками зробила подарунок для храму на Хмельниччині, де живе її свекруха. Жінки власноруч вишили бісером 14 стацій Хресної дороги. Освячені священником, ці ікони стали символом віри та надії для громади.
Згодом вишивання стало для Світлани своєрідною терапією. Під час важких новин із фронту саме творчість допомагає їй триматися.
«Вишиваю, щоб забутися, щоб дурні думки не лізли в голову. Коли руки зайняті роботою, не так страшно думати про події на фронті та війну», — зізнається майстриня.
Взимку жінка створювала вишиті прикраси на ялинку, а тепер, у період Великого посту, готується до Великодня. Вона вишиває писанки хрестиком — від маленьких, розміром із куряче яйце, до великих, як страусине.
Світлана почала ділитися фотографіями своїх робіт в інтернеті, і відгук не забарився. Сьогодні її вишиті писанки роз’їжджаються по різних куточках України та навіть за кордон. Та для майстрині це передусім спосіб підтримати себе й дочекатися чоловіка.
Кожен стібок вона називає своєю молитвою за Мар’яна та його побратимів. Поки чоловік боронить Україну на сході, Світлана тримає тил у рідному селі. Вона вірить, що її вишиті обереги допоможуть чоловікові повернутися додому — до родини, яка чекає на нього понад усе.
Читати також: «Кожна сценка — це окремий подвиг»: у селі на Калущині презентували виставу про українську жінку
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
