У квітні 2025 року актор Франківського драмтеатру Богдан Романюк після показу вистави «Сватання на Гончарівці» повідомив глядачам, що добровільно йде на фронт.
Наразі він служить у 1030-му окремому зенітному ракетному дивізіоні «Аквіла», підрозділі протиповітряної оборони 3-го армійського корпусу.
В інтерв’ю для Інформатора Івано-Франківськ він розповів про свої улюблені театральні ролі, участь у короткометражному фільмі «Golden Wire», де зіграв російського військового, та про роль мистецтва під час війни.
Навчання та початок акторської кар’єри
Богдан навчався 4 роки в Інституті мистецтв в Івано-Франківську, спочатку планував стати режисером, але такого факультету не було, тож обрав акторську спеціальність.
«Спочатку хотів стати режисером, закінчив музичну школу по класу скрипки, але факультету режисури не було, тому пішов на актора. Після навчання залишився працювати в театрі».
Улюблені театральні ролі
Чоловік розповів, що вистави «Сватання на Гончарівці», де він грав роль Стецька, «Мертві без поховання» та «Калігула» стали для нього найбільш значущими у кар’єрі.
Про виставу «Сватання на Гончарівці» Богдан говорить як про одну з найулюбленіших робіт на сцені.
«”Сватання на Гончарівці” — це дивина, комедія, імпровізація, де я можу щоразу творити щось нове. Це драйвова вистава, яку дуже люблять глядачі, яка постійно збирає аншлаги. Там і танці, і співи — вона молодіжна, з такими дивними жартами. Я цю виставу обожнюю».
За словами актора, постановка й досі збирає повні зали, коли він має можливість приїхати з фронту.
Вистава «Сватання на Гончарівці». Фото надав герой матеріалу
Вистава «Мертві без поховання», навпаки, стала для нього однією з найскладніших — і морально, і фізично.
«Я там виконую роль Франсуа — французького хлопця, який потрапив у полон до німців під час Другої світової війни. Водночас я граю актора, який готується до вистави. Усе насправді дуже закручено: сигарети, шоколад, кров, жорстокість, сміх, любов».
Наразі постановку не демонструють, і, як каже Богдан, вона чекає свого часу — після війни.
Вистава «Мертві без поховання». Фото надав герой матеріалу
Ще однією важливою роботою для нього стала вистава «Калігула», у якій він отримав свою першу головну роль.
«У ній я виконую роль найжорстокішого імператора — Калігули. До цієї ролі я готувався по-особливому. Довго не міг знайти те, чого хотів від мене режисер, але зрештою знайшов. Ця вистава дала мені зрозуміти, що я не помилився у виборі професії. У ній я для себе знайшов відповідь на питання: чи дійсно я можу бути актором?».
Вистава «Калігула». Фото надав герой матеріалу
Богдан каже, що «Калігулу», ймовірно, більше ніколи не покажуть глядачам.
«Думаю, цієї вистави більше не буде. А можливо, буде — цим питанням я займуся, коли повернуся з війни. Бо голос у мене буде».
Про участь у фільмі «Golden Wire»
Прем’єра кінометражного фільму Golden Wire
Окрім театрального досвіду, Богдан має і досвід зйомок у кіно. Зокрема, він зіграв роль російського військового у короткометражному фільмі «Golden Wire».
«Режисер стрічки Руслан Гайдук запросив мене на досить незвичну роль — нашого спільного ворога. Мало хто наважується на таке, тим більше — діючий військовий. Роль була надзвичайно цікавою, адже передати ворожнечу й цю ненависть не так просто. Я намагався відобразити цих людей: знайомився з ними, дивився, хто вони, що вони, і переносив це у фільм».
Загалом на майданчику він пробув три дні. Каже, що до і після зйомок для нього змінилося одне — ненависть до росіян.
«Наша русофобія недостатня. Треба якнайбільше ненавидіти цих людей. російська федерація — ворог не лише українського народу, а й усього світу. Після перегляду короткометражки українці мають усвідомити: хороших росіян не існує».
Про роботу з собакою у фільмі
У фільмі також знімався пес, який став одним із «акторів» стрічки. Богдан згадує, що тварина дуже емоційно реагувала на його персонажа.
«Песик був актором. Як тільки одягнув ворожу форму, він відчув щось недобре — це дуже доречно для сцени. У нас навіть є маленьке відео, де песик безперестанку гавкає на мене — пес правильний, правильна кров».
Чи допомагає на службі акторський досвід?
Богдан Романюк. Фото надав герой матеріалу
Богдан Романюк розповідає, що сценічний досвід став йому у пригоді під час служби. За його словами, для багатьох акторів участь у зйомках стала першим знайомством зі зброєю та військовим спорядженням.
«Зйомки допомогли, адже жоден з акторів раніше не тримав зброї, не знав, як одягнути броню чи накласти турнікет. Адаптація цивільної людини до військового життя надзвичайно важка: сьогодні ти цивільний, а завтра тримаєш зброю, яка створена не для захисту, а для вбивства. Сценічний досвід також допомагає підтримувати настрій серед побратимів».
Театр чи кіно?
Богдан зізнається, що попри досвід у кіно, найближчим для нього залишається саме театр.
«Театр — однозначно театр. Мені приємніше бачити живу сцену і глядачів. Звісно, хтось віддає перевагу кіно, бо воно ближче за відчуттями. Але моя душа вимагає життя на сцені. У кіно, якщо помилився, можна перезняти кадр. А в театрі є тільки одна спроба. І саме в цьому мій кайф живого театру».
Реакція колег на вступ до Збройних сил України
Актор зазначає, що колеги по театру спокійно поставилися до його рішення долучитися до війська. За його словами, до цього він готувався заздалегідь.
«Про мою підготовку знало тільки моє найближче коло. Це була і фізична, і моральна підготовка. Я завершував свої цивільні справи, пам’ятаю, як складав речі: робив дві купки — що викинути, а що залишити, бо розумів, що на кілька років вдома не буду. Потім пройшов ВЛК, зібрав усі документи і повідомив театр, що через тиждень вирушаю в дорогу. Зіграв останню виставу — і поїхав».
Про мистецтво під час війни
Актор переконаний, що навіть у часи війни культура залишається важливою, адже допомагає підтримувати моральний стан людей.
«Мистецтво надзвичайно важливе. Культурного фронту не існує, але митці можуть допомагати зборами, проведенням заходів, підтримкою ветеранів, лекціями, концертами. Голова завантажена, а мистецтво допомагає трохи розслабитися».
Богдан Романюк. Фото надав герой матеріалу
Плани після перемоги
Після перемоги Богдан Романюк планує повернутися до акторської професії. Більше того — він має ідею створити театр ветеранів.
«Ми з іншими ветеранами хочемо створити театр ветеранів. Це не обов’язково будуть професійні актори — це можуть бути цивільні люди, які мріяли про сцену, і ми хочемо дати їм можливість реалізувати себе».
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Авторка: Вікторія Станішевська
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
