Боєць із Івано-Франківщини Роман 25 березня 2025 року пішов у СЗЧ через конфлікт з командиром та вигорання. Після цього чоловік перейшов кордон через гори та протягом року працював у Польщі. Через рік він повернувся в Україну, перепливши Тису, аби знову стати до військової служби.
Пише Інформатор Івано-Франківськ із посиланням на YouTube-канал бригади.
Роман проходив строкову службу з 2019 року, а згодом підписав контракт. На початку повномасштабного вторгнення росії він разом із побратимами вирушив на бойове завдання у Серебрянський ліс на Луганщині, де воював майже рік.
«Потім розпочалася Курська операція, і вже 12 числа я заходив у Суджу. Емоцій було дуже багато, і то позитивних, коли розумієш, що їх теж можна “побомбити”, і що цю гру можна грати удвох», — розповів Роман.
На початку грудня 2024 року Романа та його побратимів вивели, після чого вони пішли на відпочинок. Згодом боєць повернувся до служби, однак через конфліктну ситуацію з командуванням частини та емоційне виснаження вирішив піти у СЗЧ.
«Звідти я поїхав на вокзал, а потім у Буковель на два місяці. Там я відпочивав і працював. Потім я поїхав додому. Так як я живу у прикордонній зоні, два дні роздивлявся карти, планував маршрут. День перед тим зробив дорозвідку, подивився, що і де, і дійшов майже до кордону», — згадує військовий.
Після цього Роман повідомив матері про намір потрапити до Румунії. Кордон він перетнув пішки через гори. Дорогою зустрів ще двох чоловіків, які також хотіли перейти кордон. За словами Романа, зараз вони вже повернулися в Україну.
«Так як у Румунії у мене не було ні знайомих, нікого, я вирішив їхати до Польщі, бо у мене там брат. Працював на промисловому альпінізмі на найвищому будинку Європи. Через три дні я вже пошкодував, що перейшов. Усі думають, що там легко, але це не так. Ти там не вдома — ти там у гостях», — зазначив він.
17 січня, у день народження Романа, йому зателефонував друг і розповів про бригаду «Хартія».
«Він мене запитав, чи хочу долучитися, а я подумав: чому б і ні», — каже боєць.
Повернутися до війська бійцю допоміг його колишній командир вогневої підтримки.
«Якби не він, то, може, я б і не повернувся. У мене просто є довіра до цього командира. Ми з ним разом думали, як мені повернутися. Через кордон було бюрократично важко, адже потрібні були документи, і я не був упевнений, що потраплю саме туди, куди хочу. Тому вирішили заходити в Україну так само, як я і виходив. Було декілька варіантів, але зупинилися ми на річці Тиса», — говорить Роман.
Перед цим він передав побратиму локацію, і той чекав його на місці.
«Телефон і документи я замотав скотчем. Це було у березні й сніг у горах почав топися, вода піднялася, було темно. Плюс у мене був рюкзак десь 15 кілограмів. Потім через це пожалів, бо мало не потонув і добре нахлебтався води. Потім переліз колючий дріт із єгози, невдало повис на ньому догори ногами, бо впав, але все ж вибрався і дійшов до дороги. А там мене вже чекав побратим», — згадує військовий.
Після цього Роман випив кави з другом на заправці, де той розповів йому, на які посади він може піти.
Після повернення в Україну військовослужбовець приєднався до бригади «Хартія» та нині служить оператором БпЛА.
Джерело головного фото: скриншот з відео на YouTube-каналі бригади «Хартія».
До теми: «Поки не виженемо окупантів з нашої землі — служитиму»: історія бійця 102-ї бригади «Баті»
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
