Історія палацу Реїв на Прикарпатті: руйнація та шанс на нове життя

За час існування садиби Реїв у селі Приозерне, що на Франківщині, призначення будівлі змінювали кілька разів: з 1939 року палац використовували як військовий гарнізон, свинарник, психіатричну лікарню та жіночий монастир, а з 2007 року передали у власність приватній особі. Роки експлуатації, відсутність належного догляду, а також ігнорування власником будівлі умов охоронного договору призвели до занепаду архітектурної пам’ятки.

Детальніше про історію садиби Реїв, причини її руйнування, нинішніх власників та що кажуть в обласній раді читайте у матеріалі Інформатора Івано-Франківськ.

Проблему сучасного стану будівлі розглянули на 47-й сесії Івано-Франківської обласної ради. Як повідомив начальник управління з питань майна спільної власності територіальних громад області Василь Даниш, власниця палацу Вікторія Вергелес не вжила заходів щодо реставрації пам’ятки та не уклала охоронного договору.

У зв’язку з цим 4 грудня 2025 року Івано-Франківський апеляційний суд за позовом обласної прокуратури ухвалив рішення про повернення палацу у власність територіальних громад Івано-Франківської області, а вже 7 січня 2026 року право власності на будівлю офіційно зареєстрували за Івано-Франківською обласною радою

Конфіскація і продаж: як палац опинився у приватній власності

На початку 2000-х палац Реїв, який ще в 1979 році внесли до реєстру пам’яток архітектури національного значення, слугував корпусом психіатричної лікарні у селі Підмихайлівці. На той час автентичний вигляд палацу постраждав від рук радянських архітекторів, які у 1955 році переобладнали будівлю під свинарник Рогатинського зооветеринарного комплексу, а також замурували в’їзну браму, щоб створити бетонну арку для пам’ятника Леніна.

Згодом у 2003 році Мінкульт оприлюднив дозвіл на передачу пам’яток національного значення у приватну власність, у зв’язку з чим у 2005 році палац Реїв потрапив у власність Київського патріархату, який заснував у будівлі Свято-Успенський жіночий монастир. Подейкують, що у монастирі було кілька пожильців, які мешкали тут не більше року, хоча формально статус монастиря зберігався за палацом до 2007 року.

Серед претендентів на покупку пам’ятки була також президія УГКЦ, яка планувала відкрити в палаці недільну школу, однак після підсумування бюджету заклад вирішили заснувати на вулиці Шевченка.

У 2007 році палац Реїв разом із присадибною ділянкою, незважаючи на протест Державного управління культури Івано-Франківської області, передали у власність приватній особі Вікторії Вергелес, яка свого часу виїхала за кордон і відтоді жодного разу не виходила на контакт з державними органами.

Прикметно, що всупереч усталеній формі продажу архітектурних пам’яток з власницею палацу не уклали охоронного договору. Щодо Вікторії Вергелес існують різні чутки, буцімто вона дружина багатого англійського брокера або ж підставна особа, тоді як насправді покупку будівлі здійснила невідома англійська фірма

Історія палацу Реїв: як на місці старого маєтку постав шедевр Юліана Захаревича

Вперше резиденцію у селі Псари заснував Юзеф Яблоновський, який наприкінці XVIII ст. спорудив на околицях поселення маєток у стилі класицизму. Приблизно другою половиною XVIII ст. датується запис у Галицькому крайовому табулі, що засвідчує право на володіння поселенням за Юзефом Яблоновським — другим задокументованим власником села Псари після Яна Влодковича. До того поселення згадувалося в анналах галицького суду 9 вересня 1449 року.

Невдовзі Юзеф Яблоновський розширив територію помістя та придбав ще п’ять гектарів землі з невеличким озером, де висадив парк з дубами, модринами, магноліями, ясенами і липами. Після смерті поміщика за ініціативи його внучки Вільгельміни та її чоловіка Станіслава Рея стару резиденцію розібрали та спорудили нову на території садиби Яблоновського.

Проєкт будівлі нового маєтку виконав львівський архітектор Юліан Захаревич, який на той час прославився як автор численних архітектурних шедеврів. За його планом спроєктували головний корпус Львівської політехніки, костел і монастир францисканок у Львові та майстерню-особняк художника Яна Стики.

У підсумку будівництво палацу завершилося у 1882 році та стало початком нового періоду в історії поселення Псари, що з того часу перейшло у власність Станіслава Рея. Новий палац, на відміну від маєтку Яблоновського, був спроєктований в еклектичному стилі та значно переважав колишню резиденцію за розмірами.

«Доля палацу перегукується з історією двох шляхетних родин — Яблоновських та Реїв. Обидві сім’ї належать до родинного дерева Потоцьких, з роду яких походив Станіслав Потоцький — засновник Івано-Франківська, тодішнього Станіславова», — зазначає історик Богдан Яновський.

Цікавий факт, що сім’я Реїв веде свою генеалогію від польського письменника XVI ст. Миколая Рея, якого вважають «батьком польської літератури». Саме він на початку XVI ст. здійснив перехід з латини на польську розмовну мову, а також започаткував систему родів і жанрів польської літератури.

Еміграція Реїв до Франції

За словами Богдана Яновського, з кінця 19 століття палац слугував резиденцією сім’ї Реїв, куди навідувалися польські аристократи зі всієї Галичини. Ситуація кардинально змінилася у 1939 році, коли у Галичину вторглися радянські війська. Тоді ж Реї виїхали у Францію та більше не поверталися до сімейного помістя.

Лише на початку 90-х років нащадок сім’ї Мартін Рей вийшов на контакт з сільською радою Приозерного та запропонував власний план перебудови маєтку. Згідно з ним у будівлі палацу мали відкрити центр міжнародних зв’язків діаспори, однак для втілення цього задуму в Мартіна забракло коштів.

«Нащадок родини Мартін Рей на початку 90-х років відвідав Приозерне і навіть мав плани щодо перебудови маєтку, але через фінансові труднощі не зумів цього зробити. З тих часів збереглися його листи до сільської ради, а також фотографії з місцевими жителями Приозерного», — розповідає Богдан Яновський.

Від військового гарнізону до психлікарні: як змінювалося призначення садиби

У воєнний період будівлю палацу переобладнали під штаб гарнізону радянської, а потім німецької армії. Протягом 1945 – 1950 р.р. маєток і господарські приміщення реквізувала нова радянська влада, тож садибу офіційно передали у власність колгоспу. За цей час у будівлю палацу запустили свиней та організували на її території імпровізований свинарник. Ситуація покращилася у 1950 році, коли садибу і маєток передали у власність радгоспу-технікуму, який провів модернізацію будівлі та заснував у ній гуртожиток для студентів.

У 1970 році маєток оформили на баланс психлікарні, директор якої планував розширення території та відкрив у ньому новий медичний корпус. Заклад володів пам’яткою архітектури до моменту її придбання Українською православною церквою Київського патріархату у 2005 році. Протягом 2005 – 2007 р.р. на території палацу функціонував Свято-Успенський жіночий монастир.

«У 1970 році маєток передали психлікарні. На жаль, я не знаю, чи дирекція закладу доглядала за пам’яткою, однак маєток перебував у власності психлікарні до часів незалежності України. Згодом садибу придбала Українська православна церква, яка заснувала на території палацу монастир. Формально він існував до 2007 року, однак вже у 2005 там нікого не було», — зазначає Богдан Яновський.

Руйнація і запустіння: як виглядає палац Реїв сьогодні

У 2007 році палац Реїв придбала Вікторія Вергелес, яка попри стандартну процедуру не уклала охоронного договору з Мінкультом. За словами Богдана Яновського, нова власниця маєтку певний час доглядала за об’єктом і навіть винайняла охоронця, однак невдовзі фінансування припинилося.

«Потім садибу за невелику суму придбали іноземці. Перші роки тут був сторож і навіть бригада робітників, які підтримували стан будівлі, але згодом садибу повністю занедбали. Останні 15 років маєток розвалюється», — розповідає Богдан Яновський.

Про теперішній вигляд об’єкта під час засідання Івано-Франківської облради 30 квітня 2026 року доповів начальник управління з питань майна спільної власності територіальних громад Василь Даниш.

За його словами, станом на зараз суттєво занепав фасад будівлі, зокрема постраждали віконні рами та двері, місцями обвалилася підлога та стеля, осипались стіни підвальних приміщень. Крім того, на межі руйнації опинилася будівля стайні, від якої залишилися окремі фрагменти стін і перекриття. Також завалилася вежа поблизу в’їзних воріт.

Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.

Автор: Ігор Городецький

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Телефонуйте за номером 096 989 60 87