«Було б добре мати із ким співати» — саме з цієї думки в Івано-Франківську зародився етнодвіж «Плиска». Це спільнота, яка відроджує та популяризує традиції, українські побутові танці й народний спів.
Зараз команда складається із шести людей: Ксенії Кубишки, Марії Чайковської, Марії Винарської, Марії Макулович, Марії Гончарової та Поліни Волкової.
Щомісяця вони організовують безкоштовні побутові танці на «Промприладі», до яких може долучитися кожен охочий.
Детальніше про те, як зародилася ініціатива та як вона функціонує сьогодні, читайте у матеріалі «Інформатора Івано-Франківськ».
З чого все почалося?
Думка «Було б добре мати із ким співати» прийшла Марії Чайковській та Марії Винарській. Вони розповіли, що на перший співочий вечір прийшли друзі та друзі друзів — загалом близько десяти осіб.
«Першочергово “Плисці” передувало зібрання людей зі спільними інтересами та їхня зацікавленість українською культурою і її музично-співочою складовою», — поділилася Ксенія Кубишка.
Співочий майстер-клас від «Плиски». Фото: Марія Гончарова
Поліна Волкова зазначила, що спочатку їм просто хотілося співати українські традиційні пісні в гарній компанії, потім — танцювати. Згодом спільнота розрослася, і стало зрозуміло, що для збільшення масштабу потрібна координація, а отже, сформувалася команда.
«Глобальної мети як такої не було, навіть не думали, що нас почнуть кликати на різні заходи. Хотіли просто розповсюджувати любов до українських традицій», — підкреслила дівчина.
Де навчилися народних танців і пісень?
Марія Чайковська повідомила, що якось одна з колишніх учасниць спільноти Наталія Ліпчанська принесла пісню «Баламут», а її «вайб» (ред. атмосфера) підозріло закликав рухатися.
«Ната зрештою зізналася, що це приспівка до танцю. Свого часу вона вчила традиційні танці у київському музеї Гончара. Фактично вона першою навчила нас танцювати: показувала те, що знає», — розповіла вона.
Коли Ната переїхала з Франківська, дівчата продовжили займатися танцями самостійно. Ксенія Кубишка підкреслила, що їх вони опановують за відкритими матеріалами дослідників і спільнот «Буття», «Божичі», «Дриґ», а також спілкуються з традиційними осередками з інших міст України.
«Читаємо дослідження, книжки й статті, дивимося лекції від “Рисі”. А ще стежимо за сторінками людей із сучасної традиційної спільноти. Цінно бачити, як їхні погляди розвиваються у реальному часі, ще до того, як стануть книжками чи монографіями», — додала вона.
Як минув перший захід та як «Плиска» працює зараз
Марія Макулович поділилася, що першою подією, яку організувала команда, була майстерка з танців у закладі Івано-Франківська Cowabanga. Тоді до неї долучилися близько 30 людей.
Сьогодні ж, за словами Поліни Волкової, танці на Промприладі відбуваються раз на місяць. На них приходять близько 40–50 людей.
«Також нас часто кличуть долучитися до фестивалів та тематичних подій. На останній участь у танцях взяло більше 60 поціновувачів. А ще плануємо відновити майстерку зі співів», — додала вона.
Танці від «Плиски» на Промприладі в Івано-Франківську. Фото: Марія Гончарова
Під які пісні танцюють?
Ксенія Кубишка розповіла, що спільнота переважно танцює під записані пісні. Їх знаходять в онлайн-репозиторіях «Поліфонія», «Цифровий архів фольклору», «Народні пісні України», «Електронний архів українського фольклору», архіві Мар’яни Садовської тощо. Деякі композиції вивчають за записами вторинних виконавців — «Древо», «Божичі», «Євшан-зілля» та інших.
Марія Макулович розповіла, що їм уже двічі вдалося запросити до Франківська капелу «Розмай». З ними учасниці «Плиски» познайомилися в Києві на інших соціальних танцях.
«Цимбаліст Віктор Перфецький сказав, що вони теж хотіли з нами познайомитися, адже досліджують музику Галичини та Поділля. Переважно капела грає до танцю в Києві, але музиканти давно хотіли зіграти цю музику саме там, звідки вона походить. Тож коли ми запропонували їм приїхати до Франківська, вони, не роздумуючи, погодилися», — розповіла Марія.
Танці від «Плиски». Фото: Марія Гончарова
За словами Ксенії Кубишки, коли вдається запросити музикантів, атмосфера заходу змінюється.
«Бо це не лише про взаємодію між тими, хто танцює, але й про зв’язок між танцюристами та музикантами», — підкреслила вона.
Чи платна участь у заходах?
Марія Гончарова зазначила, що більшість заходів, які вони організовують, є безкоштовними. Водночас команда закликає учасників робити донати, щоб у майбутньому мати можливість залучати музикантів.
««До того ж у нас є формат комерційної співпраці — нас можуть запросити у зручний для них час та місце провести майстер-клас зі співів або танців », — пояснила дівчина.
Чому важливо популяризувати культуру сьогодні?
Поліна Волкова розповіла, що для команди важливо знайомити людей з українськими традиціями, адже їхня діяльність — це не лише про танці.
«Ми проводимо майстерки зі співів, ігри, ділимося цікавинками етносвіту у своєму Instagram, а також розповідаємо про весільні, сезонні, побутові та інші традиції», — зазначила вона.
Танці від «Плиски». Фото: Марія Гончарова
Марія Чайковська додала, що їхня робота сьогодні дає одразу кілька важливих речей.
«Через занурення в історію й традиційну культуру ми віднаходимо себе, самоідентифікуємося та краще усвідомлюємо ситуацію, в якій перебуваємо століттями. Ми бачимо, що попередні покоління вже проходили через подібні виклики й знаходили способи проживати їх. Наприклад, через пісню. Було б дивно не звертатися до такого способу зараз. Коли розділяєш ці переживання з іншими, виходить терапевтичний ефект», — пояснила вона.
Як змінилася «Плиска» від першого заходу до сьогодні?
Марія Чайковська розповіла, що команда безперечно виросла, адже на початку їм хотілося охопити все, але згодом вони зрозуміли, що деякі процеси потребують часу.
«Тепер ми більш раціонально розподіляємо сили. Кожна з учасниць має свою сферу діяльності та процеси, якими керує. У нас з’явилося більше структурованості, чіткіша візія та план дій. Тверезіше оцінюємо свої сили: десь відкладаємо ідею трохи на потім, десь взагалі відмовляємося від співпраці, бо розуміємо, що це гра в довгу».
Танці від «Плиски». Фото: Марія Гончарова
Марія Гончарова вважає, що ініціатива покращила комунікацію як назовні, так і всередині.
«Загалом ми постійно розвиваємося, а саме вчимо нові танці та пісні, занурюємося в різні традиційні теми, стежимо за іншими етноспільнотами та науковцями. Таким чином співпраця стає якіснішою та більш зрозумілою для обох сторін».
Головне фото: Ілона Юзьків.
Авторка: Тетяна Сарай
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
