До повномасштабного вторгнення Мирослав працював будівельником на Івано-Франківщині. У березні 2023 року його мобілізували та призначили на службу до Чопського прикордонного загону. Згодом він долучився до бойового підрозділу, виконував завдання на Рівненщині та Харківщині, пережив обстріли й отримав поранення.
Пише Інформатор Івано-Франківськ, покликаючись на Західне регіональне управління Держприкордонслужби України-Західний кордон.
Перш ніж піти до війська, Мирослав разом із бригадою зводив приватні будинки та комерційні приміщення — від фундаменту до даху. Чоловік зізнається, що не планував ставати військовим, однак вирішив захищати свою родину.
«Я не герой, не, так би мовити, природжений військовий. Я жив своїм життям, воно подобалося мені, я зовсім не збирався воювати. Але настала моя черга, я пішов, бо треба було боротися за своє. На війну йдуть не самі герої, а кожен, хто готовий захищати свою родину», — розповідає прикордонник.
Спочатку Мирослав служив у гірському підрозділі. Згодом, попри певні обмеження, долучився до бойового підрозділу. Разом із побратимами вирушив спершу на Рівненщину, а пізніше — на Харківщину.
Перший вихід на позицію тривав п’ять днів. На п’ятий день розпочався ворожий наступ. Прикордонник пригадує обстріли, вибухи та артилерію. У той час підтримкою для нього були молитви й думки про родину.
Під час одного з виходів із позиції Мирослава наздогнав ворожий дрон-камікадзе. Військовослужбовець отримав осколкові поранення голови та контузію. Після евакуації й нетривалого лікування він повернувся до побратимів.
За словами «Бойка», іноді замість запланованих п’яти днів військовим доводилося залишатися на позиціях значно довше. Найбільше він перебував там майже місяць — замінити бійців на окремих ділянках було складно.
«Найважче було через постійний шум. Артилерія працювала, вибухи один за одним. У мене й без того проблеми зі слухом, а після обстрілів постійно шуміло у вухах. Дрони часом навіть не чув», — пригадує прикордонник.
Найважче, каже Мирослав, було дізнаватися про загибель побратимів. До обстрілів і вибухів можна звикнути, але до таких втрат — ні.
Війна, переконаний військовослужбовець, змінила його ставлення до життя. Він навчився терпиміше ставитися до багатьох речей і більше цінувати кожен момент.
Нині Мирослав продовжує службу у відділі прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону. Після завершення військової служби планує повернутися до будівництва — справи, якій присвятив багато років і за якою встиг скучити.
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
