Івано-Франківська художниця Оксана Тригуб-Мілашевич продає картини для того, щоб допомогти ЗСУ.
Інформатор поспілкувався з мисткинею.
Оксана родом з Горлівки, що на Донеччині. Місто знаходиться в окупації. Ще перед початком майдану художниця з сім’єю переїхала у Київ, де вони з чоловіком хотіли відчинити крамницю зі сріблом і картинами. Після Революції Гідності переїхали на Верховинщину, а потім – у Франківськ.
“Такої творчої атмосфери, як тут, не відчувала ніде. Я жила в Харкові, Донецьку, Києві. Відчуваю себе частиною Івано-Франківська”, – каже Оксана.
За освітою вона економістка і журналістка.
“Я жила в Горлівці і думала, що поїду вступати до Львова в Академію мистецтв. Але я вступила до Донецького університету, хоча казала, що ні дня не пропрацюю за фахом. Другу освіту, журналіста, здобувала у Харкові. Потім працювала на радіо. А живопис був у моєму житті з дитинства як хобі. Я навіть не думала, що на ньому сконцентруюся. Колись дідусь мені казав, що я художниця”, – розповідає мисткиня.
Техніку живопису Оксана освоїла на майстер-класах. “Думаю, навчатися можна завжди, але свою оригінальність берегти не менш важливо”, – міркує вона.
Саме у Франківську наша співрозмовниця почала активно розвиватися як художниця. У цьому її підтримав чоловік, який сказав: “Оксано, а давай ти будеш просто малювати”. Перша персональна виставка відбулася у франківському “Бастіоні” у 2015 році. На цей час їх уже 13.
Найчастіше Оксана малює квіти та абстракцію. Кілька картин є на українську, гуцульську тематику.
“Ці килими, ліжники… Мама чоловіка сама їх тче. У мене є серія картин з елементами автентичних візерунків. Я подумала, а чого я раніше так не малювала? Розумію, що це треба було накопичити, щоб вилити у творчість”, – каже вона.
Коли розпочалася війна, перші два тижні Оксана перебувала у стані шоку.
“Думала, що не скоро візьмуся за пензлі, живопис. Я почувалася так, ніби життя поставлене на паузу. Було бажання виставити роботи на продаж, але я не розуміла, чи це доречно. Потім натрапила на гештег #моя_зброя_мистецтво. Для мене це було ковтком повітря. Зрозуміла, що треба працювати”, – зазначає вона.
Зараз художниця малює картини, і частину коштів пересилає на підтримку ЗСУ. Решту йдуть на матеріали (полотно, фарби тощо). А ще Оксана долучилася до благодійного аукціону закордоном.
“Картини, написані під час війни, мають свою енергетику. Вони ще більш яскраві, на надриві, на грані. Втім мають позитивну динаміку. Те, що ми зараз тут – не спроста. Відчуваю свою важливість. Мистецтвом я стаю дотичною до перемоги”, – зауважує художниця.
Більше полотен – на сторінці Оксани у фейсбуку. Підтримаймо ініціативу Оксани. Хай у нашому житті буде менше війни, а більше мистецтва.
Софія Сіренко
