Хтось вперше сів на двоколісний транспорт ще в дитинстві, хтось відкрив його для себе в старшому віці, але згодом став професійним велосипедистом. Для декого ровер потрібен тільки для поїздок містом, для інших — це ледь не єдиний транспорт у горах. Кожен прийшов до двоколісника по-своєму, незмінним залишається одне – любов.
Інформатор розповідає історії бувалих карпатських велосипедистів.
Богдан Фаштрига катається на велосипеді вже 26 років зі своїх 32. Якось подався у велоспорт. Особливо захопився даунхілом — швидкісним спуском на пересічених місцевостях з подоланням різних перешкод.
Богдан називає цей вид спорту видовищним і дорогим, але водночас дуже травматичним. Займатися даунхілом почав у 2009 році, а в 2015 серйозно травмувався. Сталося це після стрибка з трампліна. Через невдале приземлення, велосипедист отримав відкритий перелом ліктьового суглоба. У перші дні після травми велися розмови про ампутацію руки, адже ситуація була складна. Але Богданові зробили декілька операцій, а в руку поставили титанову пластину.
Наш співрозмовник каже, що травма стала хорошим уроком для нього, і він з професіоналів перейшов у любителі.
“Пам’ятаю пів року після травми мені снилися жахіття, коли я стрибаю і не долітаю. У якийсь день я взяв велосипед, проїхав всі трейли, якими їздив до травми, зробив усі стрибки і приземлення, які робив раніше. Після цього продав свій “даунхільний” велосипед і почав їхати на більш універсальному”, — згадує велосипедист.
Дитячим стимулом їздити на велосипеді було катання на ньому разом з батьками, які придбали собі двоколісники замість машини. Потім сам почав “ловити” задоволення від подорожей Яремчем, де проживає.
Найбільша відстань, яку проїхав — майже 100 км за один заїзд. Сам Богдан не вважає таку відстань довгою.
Усе свідоме життя з ровером провів житель Косова Тарас Пасимок. Він живе на території, де багато пагорбів і все розкидано, — з одного кінця міста в інше пішки треба йти мінімум 1,5 години. На велосипеді час можна значно скоротити. У сім’ї Тараса кожен має свій ровер.
У дитинстві велосипед для косівчанина був цікавою розвагою. Коли він переїхав навчатися до Києва, то зрозумів, що там пересуватися двоколісним транспортом небезпечно. Тому за 5 років навчання так і не катався там на велосипеді. Пізніше Тарас знову переїхав до Косова, де заново відкрив для себе цей вид транспорту. На день народження більше 10 років тому придбав собі професійний велосипед, і з того часу відкривав для себе Косівщину як професійний велосипедист.
Тарас згадує про період велосипедного “буму” у Карпатах приблизно з 2008 року по 2013. Тоді була економічна стабільність і людям було матеріально легше. З початком війни в 2014-році долар обвалився у три рази, внаслідок чого подорожчали всі велосипеди і запчастини до них. Тому цей “бум” зупинився з початком війни.
Чоловік каже, що з подорожчанням цін його друзі, які мали авто, сміялися з нього. Адже на той час на обслуговування велосипеда потрібно було витрачати 3-5 тисяч в рік, що було навіть по мірках автомобілістів забагато. А зараз ситуація дуже сильно змінилася, бо зросли ціни на паливо. Тож тепер нова хвиля поширення велосипедів.
Тарас Пасимок також розробив більше 400 гірських маршрутів у рамках проєкту “ВелоКосів”. Наразі туристичну діяльність у 2022 році через війну припинено, але якщо ситуація під час літа буде кращою, то, можливо, туристичний сезон все ж відбудеться. Адже приїхало багато переселенців з Харківщини, Київщини тощо, для яких гірські маршрути мали би бути цікавими.
Для тих, хто ніколи не катався на велосипеді, Тарас рекомендує починати з міського велосипеда. У ньому великі колеса, тонкі шини, на ньому легко навчитися їздити. Якщо ж ви живете десь у селі, то можна придбати собі гірський велосипед. Він дорожчий у вартості, в обслуговуванні, але можна купити непоганий вживаний велосипед, вартість якого — від 200 доларів.
При купівлі б/ушного велосипеда треба бути обачним. Адже в такому може бути “вбита” ходова частина (“зірки”, ланц, перемикачі), що становить майже половину ціни велосипеда. Найкраще обирати спрацьований велосипед із велоспеціалістом.
“Нещодавно заїжджав до ще одного учасника “ВелоКосова”, який займається ремонтом велосипедів. Він показав, що до нього приїхав хлопець, який купив б/ушний велосипед. А там заднє колесо було 26 розміру, а переднє 29. Хлопця просто надурили. Якщо би він ще поїздив декілька місяців на такому велосипеді, то транспорт міг би просто розвалитися і травмувати хлопця”, — розповів Тарас.
Обирайте велосипед з любов’ю. Це класний засіб пересування, навіть більше – друг, який завжди виручить.
Анастасія Стецькович
