3 грудня – День народження українського філософа, поета, педагога Григорія Сковороди. Те, ще він говорив і писав у 18 столітті є актуальним і зараз.
Повідомляє Інформатор.
У франківських книгарнях ми знайшли книгу Сковороди 2019 року. Вона має назву “Найкраще”.
Книга побачила світ у видавництві “Terra incognita”. Передмову до неї написали Ростислав Чопик та Андрій Любка.
Тут філософські трактати та діалоги, притчі та байки. Тексти перекладені (оскільки Сковорода не писав українською мовою, лише з окремими елементами) Марією Кашубою, Назаром Федораком, та Галиною Сварник.
У першій частині “Трактати. діалоги” – “Вхідні двері до християнського доброчестя”, “Нарцис. Слово про те: пізнай себе”, “Розмова П’яти Подорожніх про справжнє щастя у житті”, “Розмова, що називається Алфавіт, або Буквар миру”.
“Притчі” – “Благодарний Еродій” та “Убогий Жайворонок”. Третя частина – відомі “Байкі харківські”.
Усі ці твори ми рекомендуємо прочитати. Чому? Відповідь дуже проста. Сковорода актуальний і зараз. Особливо, його ідея “сродної праці” – праці за покликанням. “Люби свою роботу, і ти ні дня не працюватимеш”, – хіба не щось схоже говорять сучасні коучі?
Або ж думка про те, що дружба – джерело радощів. Обирати їх треба обачно, не підпускати до себе лицемірів і підлабузників.
Григорій Сковорода любив емблеми.
Вартість видання – 376,32 грн.
Рекомендуємо вам прочитати праці про Сковороду Леоніда Ушкалова. Наприклад, “Сковорода від А до Я”.
У книгарні “Є” ми знайшли книгу з творами Івана Драча, Віри Мельник (“Варсава”), Юрія Мушкетика (“Диявол не спить”) про Сковороду. Її вартість – 236 грн.
До теми: Книга на вихідні. “Українська демонологія”.
Григорій Савич Сковорода народився в козацькій сім‘ї на Полтавщині, у ранні роки займався виготовленням та продажу вина. Згодом вступив в Києво-Могилянську академію, яку так і не закінчив, пише Інформатор Калуш.
Більшу частину свого життя мандрував та писав. Жив досить скромно, але вже для своїх сучасників був культовою особою. Співав у придворній капелі цариці Єлизавети Петрівни у Санкт-Петербурзі, мандрував за кордон, працював учителем філософії в Переяславському та Харківському колегіумах. Після останнього з головою поринув у мандрівку, яка тривала до самої смерті — чверть століття.
Геній жив як митець, як митець і помер. День перед кончиною був незвичайно веселий та зачарований. Ввечері під гіллястою липою викопав вузьку довгу яму поділившись з господарем будинку де проживав: “Пора, друже, закінчити мандрівку!”.
Переодягнувся в чисту білизну помолився Богу і, підложивши під голову свої писані праці і сіру свитку, ліг, зложивши навхрест руки. Наступного дня господар будинку застав його вже холодним.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
