Сьогодні, 4 квітня, відбулася презентація книги “Арабески пам’яті”. В ній розповідається про життя й творчий шлях диригента та музиканта Володимира Антоновича, який, за словами присутніх, “жив так, що про нього говорять тільки хороше”.
Пише Інформатор.
На презентації було близько 50 людей. На подію прийшла родина музиканта, його колеги по роботі та усі, кому є цікавим життя митця.
Книга базується на архівних джерелах, великій кількості фото та родоводі Антоновича. Тираж – 75 примірників.
Митець народився 20 березня 1913 року в місті Долина, що на Франківщині. Батько, Йосип Миколайович був майстром-солеваром. Мама, Угринівська Марія Михайлівна, закінчила учительську семінарію.
Як зазначила модераторка презентації та докторка мистецтвознавства Ганна Карась, “видання, яке презентуються, не лише дороговартісне за публікацією, а й за тим, що передає широку палітру нашого Галицького життя за століття”:
“Одного дня Володимир Антонович почув мелодії скрипки. На дуже примітивному і саморобному інструменті грав сусідський хлопчик. Володимир закохався у цей інструмент. Для того, аби зібрати кошти на скрипку, юний диригент починає копати хрін. Робив це кілограмовими мішками. Але цих грошей не вистачило на покупку. Одна з міщанок запропонувала йому роботу -розносити хліб за списком по всій Долині. Так майже щодня він займався цією справою а після йшов до школи”.
Вона додала, що так музикант назбирав на свій перший інструмент, однак не вмів на ньому грати. Хлопець знайшов собі вчителя, якому також платив гроші. Пізніше закінчив гімназію і вступив до Львова у першу музичну інституцію на Галичині. Так розпочався його музичний шлях.
Згодом диригент опанував ще й саксофон, завдяки якому пізніше став педагогом духових інструментів в Станіславському музучилищі.
Модераторка презентації розповіла й про те, що Володимир Антонович не захотів брати військового квитка, бо в ньому було названо диригента “русичем”:
“А він тоді сказав: “поки не буде напису, що я українець, я не візьму квиток”.
На заході була присутня й старша донька митця Ореста. Вона розповіла, що батько був настільки активним, що не міг всидіти на місці:
“Це був такий характер у нього. Він скільки створив хорів, оркестрів. Вивчив студентів, переписувався з ними. Та й взагалі листувався з багатьма людьми. Він в тих листав писав так, наче то були не листи, а книга. Це є поетичне багатство”.
Одним з тих, хто займався підготовкою книги, був і зять Володимира Антоновича й чоловік молодшої доньки митця Ернестини – пан Богдан. Він розповів, що Бог наділив музиканта багатьма талантами:
“Він подарував моєму тестеві не лише довгі роки життя, а й музичне обдарування. Він був добрим диригентом, грав на багатьох музичних інструментах. Навчав музиці дітей, студентів. Був професіоналом у своїй справі”.
На презентації також звучали й інструменти, якими володів музикант. Зокрема усі присутні могли почути саксофон та бандуру.
Читайте також: Юні франківці перемогли на міжнародному турнірі в Польщі з футболу.
Артем Тригуб
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
